Поступово ця жінка зайняла місце господині в будинку. І все б нічого, якби не одне, але. Діти любили вихователя, але маму вони любили теж, сумували і хотіли щоб вона повернулася.
Як тільки Антон і Вікторія заговорили у відкриту про свої стосунки і в будинку вперше прозвучало слово весілля, в янголят раптом вселився нечистий. Вони стали шкодити своїй колись улюбленій виховательці.
Псувати її речі, робити все на зло. Вікторія спочатку хотіла все вирішити самостійно. Але коли знайшла свій фотоальбом з розмальованими фото, терпінню її прийшов кінець і вона поскаржилася Антону. Антон зрозумів що без руки Анни тут не обійшлося. Це вона швидше за все налаштовувала дітей проти них.
Перше, що спало йому на розум це приструнити колишню, але охолонувши він вирішив діяти неординарним способом. В першу чергу він був бізнесменом, причому хорошим бізнесменом, і прорахувавши всі можливості вирішив піти шляхом найменшого супротиву і з найшвидшим досягненням мети, при цьому не підставляючи свій авторитет під сумнів дітей.
План був простий. На ранок, коли діти прокинулися, вони не знайшли свою виховательку, так само не виявили сніданку. На кухні копошилася старенька бабуся, і пахло чимось незнайомим. Вона обернулася і на її зморшкуватому обличчі був явно невдоволений вираз.
– Ну що, їсти хочете? Зараз каша буде готова. Швидко накривайте на стіл.
– Яка каша і чому ми повинні накривати на стіл? Віка нам маффіни готувала на сніданок.
– Віки немає, тепер я за неї і ні про які маффіни я знати не знаю. Діти повинні їсти на сніданок манну кашу. Ну, я чекаю, готуйте тарілки і ложки, а то я вам зараз задам.
Старенька грізно потрясла в повітрі рукою. Діти обоє не змовляючись з криком «татко» побігли шукати батька. Їх спробі втекти було покладено край.
Старенька виявилася не такою вже й безпорадною. Вона в два стрибки наздогнала дітей, схопила їх за шкірку, як кошенят і потягла назад на кухню, примовляючи.
– Батька немає вдома, він на відміну від вас, нероб приносить користь.
Старенька посадила дітей за стіл, поставила перед ними тарілки з кашею. Видала кожному ложку.
– Це перший і останній раз я виконую вашу роботу. З сьогоднішнього дня у ваші обов’язки входить прибирання кухні і миття посуду.
– Але у нас посудомийка. Спробувала заперечити Анжела.
– Ніяких посудомийок. Миємо за собою самостійно. Сказала бабуся тоном, що не терпить заперечень.
Після сніданку, діти, як правило, вирушили в сад. Але суворий голос їх зупинив.
– Я сказала мити посуд і робити вологе прибирання входить у ваші обов’язки.
– Але ми погуляємо, а потім помиємо. Спробував реабілітуватися Дмитро.
– Ніяких потім. Потім прибирання в кімнаті і уроки. Старенька нахмурила брови і додала. Розбалували вас тут, нічого, через тиждень шовкові станете.
Тиждень діти не витримали. Вже на третій день вони благали батька повернути Вікторію назад. Вони клялися, що більше ніколи не скривдять її ні словом ні ділом, і вони дуже раді бачити її в ролі татової дружини! Батько ледве приховував посмішку на своєму обличчі. Ще трохи поламався і здався.
Через місяць вони одружилися і всією сім’єю поїхали у весільну подорож!
