Скільки сліз було пролито майже за 30 років, з тих пір, як з’явився фільм “Валентин і Валентина”! Велика трагедія великого кохання до цього часу хвилює серця і молодих, і літніх. Ніби й часто світлі почуття розбиваються об сірі будні.
Візит – до подружжя Валентини та Валентина. Адже їх історія – це повна протилежність сюжету згаданого фільму. Чи став святий Валентин цієї сім’ї ангелом-хранителем, або просто таку долю Господь визначив – хто зна ?. Втім головне, що це кохання через труднощі не розбилося, а навпаки – зміцніло і навіть дала два чудових плода.
Валентин займає досить-таки високий пост в міській адміністрації. Однак сьогоднішня з ним розмова – виключно неформальна. Тому і на питання, “яку уявляв собі Валентин майбутню дружину і був той образ схожий на мамин (як це відзначають психологи)”, співрозмовник з незвички посміхається:
– Швидше за той образ був протилежним маминому! Мама багато років працювала вчителем початкових класів. З дитинства до нас з сестрою ставилася, як до учнів. Щодня проводила неформальні виховні заходи, ми постійно чули поради та настанови. А оскільки я люблю незалежність, то, самі розумієте, дружину хотів таку, яка б не стільки керувала, скільки вміла слухати, розуміти, підтримувати.
Не приховує Валентин і той факт, що в шкільні роки юнацька сором’язливість зупиняла в стосунках з однолітками. Але незважаючи на таке, вже в 16 років хлопець на перші самостійно зароблені гроші купив кулон для майбутньої нареченої. Це був золотий виріб – знак Стрільця. Чому саме Стрілець, якщо ніхто із знайомих тоді дівчат і жінок не був народжений під цим сузір’ям? Валентин і до сих пір не знаходить пояснення. Однак, міркує, доля дала знак, на якій жінці треба зупиняти свій вибір.
– Я чудово пам’ятаю день нашої з Валентином першої зустрічі. Він тоді працював в обласній лікарні. А ми з двоюрідною сестрою пішли туди провідати подружку, – згадує, посміхаючись, пані Валентина.- Стояли в коридорі, розмовляли, чимось були стурбовані. І в цей момент лікар підійшов, з яким ми раніше були знайомі. І раптом тут нашу розмову перебиває ще один чоловік у білому халаті. Самовпевнений молодий хірyрг, чесно кажучи, здивував своїм натиском. Тому перша зустріч з Валентином завершилася тим, що я навіть знайомитися з ним не захотіла.
– Так, тоді я лише рік пропрацював хірyргом, – погоджується Валентин. – Як більшість молодих фахівців, вважав себе ледь не ескулапом. Але відмова “фігурної” блондинки, та ще й у міліцейській формі, не просто не образила – азарту додала! І через тиждень, я разом з товаришем прийшов до Валентини на роботу. Нібито у справах, а в дійсності – щоб знову побачити тендітну і темпераментну дівчину.
Цілих півтора року тривав експеримент, чи зможуть співіснувати чоловік-хірyрг і жінка-міліціонер. Позитивні результати не забарилися. І саме тоді Валентин і Валентина стали спільно відзначати День всіх закоханих.
– Діамантів я, чесно кажучи, не дарував, – зізнається Валентин. – У той період, як ми його називаємо “цукерково-букетний”, ми перебували в стані майже юнацьких захоплень! Найдорожчий скарб були тоді погляд, рукостискання, ніжні і красиві слова, сказані по телефону. Це при тому, що мені вже виповнилося 27, а Валентині – 25 років.
– Якщо відверто, матеріальні блага не вважала в стосунках визначальними, – зауважує оповідач. – Уже на той час була повністю самодостатньою жінкою. Окремо жила, мала роботу, автомобіль. Але незважаючи на те, з великим трепетом прийняла маленького золотого Стрілка – того ж, який цілих 12 років чекав, кому ж нарешті направити стріли Амура! Ось і не вір після цього в містику.
У відносинах “Валентина і Валентини” містика на тому не закінчилася. Тому що саме уві сні Валентина побачила, як коханий дарує каблучку, а через кілька днів так само все й повторилося в реальному житті. Містикою вважає сім’я і те, як ще до вaгітності дружини Валентину приснилося, що в їх житті з’явиться золотоволоса дівчинка, яку згодом назвуть Уляною. Закохана пара обійнявшись сидить на лавці,а я згадую анекдот, коли в загсі наречений думає: “Хоч би вона після весілля не змінилася”, а наречена мріє: “От би він після весілля змінився”, питаю, чи стосується це подружжя.
– Перш ніж організувати весілля, ми півтора року дружили, ще півтора зустрічалися, тому мали час притертися характерами і не боятися після весілля гіркого похмілля. У переносному сенсі, звичайно, – зауважує Валентин. – Повертаючись до теми спільного життя, як зараз бачу вечір, з тих пір, як ми стали ділити спільний дах, – додає Валентина.
– Тоді Валентин прийшов до мене додому, приніс верстат для гоління, зубну щітку і морожені вареники.
– Зубну щітку і вареники ?! – перепитує чоловік, і разом сміються, бо, виявляється, він про цей факт вже і забув. Проте, вже тоді проявив рішучість, таку рису характеру не втрачає Валентин і до сих пір.
– Мені подобаються жінки з “поступливих”, з тихим характером. Коли ми познайомилися з Валею, незалежність її мене, чесно кажучи, дратувала. Однак чим більше ми зустрічалися, тим більше вона ставала спокійніше, більш м’якою, якийсь, сказав би, домашньої – саме такою, якою повинна бути ідеальна жінка – дружина.
Валентина такого твердження і не заперечує. Роки подружнього життя навчили її не суперечити чоловікові, не сваритися, не влаштовувати істерику. Бо, каже, сила жінки – в її слабкості: десь повинна змовчати, десь лестити, а коли треба – то і розплакатися. І це, переконана, дає найкращий результат.
– Як то кажуть, чоловік думає, а Господь вирішує. Тому, пошани Святого Валентина, ми в першу чергу звертаємося до Бога, просячи здоров’я собі, рідним, друзям і тим, що в любові найпрекрасніше, – дітям.
