– Я заїду до тебе сьогодні після роботи? – запитала по телефону Лєнка, дружина старшого брата мого чоловіка.
Її дзвінок став несподіваним.
Ми рідко спілкуємося. В основному на сімейних святах, коли вся наша велика родина збирається докупи і відзначає ту чи іншу подію.
– Лєн, я буду вдома тільки після восьмої вечора. Влаштує?
– Норм! Я приїду.
Лєнка наша – дама дуже зарозуміла, норовлива і злопам’ятна.
Між нами ніколи не було теплих відносин. Та й різниця у віці теж позначалася – невістка була старшою на десять років.
А тому такий несподіваний дзвінок і прохання поговорити … Ну, здивувало, чесно кажучи!
Чоловік з дочкою поїхали на дачу, а я залишилася чекати невістку.
Лєенка прибула рівно в десять хвилин на дев’яту, тримаючи в руках величезний торт і пакет з продуктами.
– Я тут племінниці гостинців привезла, де вона? – невістка з порога зондувала обстановку.
– На дачі з татом! – я засміялася.
– Ну, значить, передаси потім – і Лєнка потягла на кухню пакет.
У мене вже завчасно був заварений чай. Так що тортик припав як не можна до речі.
Презенти для дочі були складені в її кімнаті – сама потім розгорне і подивиться.
Ми з Оленкою хвилин десять картинно пили чай, заїдаючи його тортом і нахвалюючи смак випічки.
Я навмисно нічого не питала – розуміла, що сама потім все розповість.
І вона розповіла. Ух! Краще б я поїхала зі своїми на дачу.
Стас, Лєнкин чоловік, був досить відомою людиною в місті. Він справляв враження сильного і чесного мужика.
І тільки його дружина знала, що це розпещений і примхливий чоловік, від якого нишком дістається дружині і дочкі-підлітку.
Стас міг з’явитися в День народження Оленки пізно ввечері, вручивши їй зів’ялий букет квітів, і чергово поцілувати в ніс: «Пробач, люба … робота!»
На сольний концерт дочки в музикалці прийшло все численне сімейство з величезними букетами, тільки Стас залишився вдома – втомився після роботи …
Якось на загальному святі свекруха захопилася досягненнями старшої внучки. На що Стас цинічно заявив, що його доньці не завадило б схуднути, якщо вона хоче підкорити сцену. Але вісімнадцять років їхнього сімейного життя якось все це виправдовували.
І ось – Лєнкині новини!
– Розумієш, – лопотіла вона, засовуючи в рот черговий шматок торта, – я себе нарешті жінкою відчула!
Так! У Оленки з’явився шанувальник!
Так що там …
У Оленки з’явився наречений.
– Ти зрозумій … Я ось Стаса з роботи зустрічаю вечерею … І ніхто не запитає, як там я сама на роботі! А я теж втомлююся! Але я приїжджаю додому, перевіряю у дочки уроки, готую вечерю. Стас приходить і йде в нашу кімнату, лягає. А я несу йому вечерю прямо на диван! І він лежачи їсть. Потім чай. То цукру додай, то булку маслом намаж. І так щовечора! Всі вісімнадцять років!
Я не можу це зрозуміти. Ну просто не можу – і все! Тому що в нашій родині готує той, хто перший прийшов додому. А частіше обоє. Так цікавіше – і спілкуємося, і готуємо.
Лєнка все своє сімейне життя ублажала Стаса. І він до цього звик!
Більш того – він став зневажати дружину, якщо в тарілці з макаронами було мало сиру або в чашці чаю не вистачало цукру.
Хто винен? На мій погляд, той, хто тягне сир і цукор лежень! Тобто, Стас за роки життя з Оленкою ось так звик.
Але ось у Оленки трапилася любов! У неї змінився водій на роботі. Мужик просік, що дамочка не розпещена чоловічою увагою. І тут же почав заповнювати порожнечі.
Лєнка почала отримувати презенти з нагоди і без. Букети квітів стали її постійними супутниками.
Крок за кроком – шанувальник завойовував її повагу.
Сніг розчистити біля воріт рідного дому? Він розчищав. Привезти її батькам продукти, дрова? Привозив. Рубав дрова і складав. І при цьому – нічого не вимагав!
І Лєнка, яка носить чоловікові тарілки на диван, яка бігає по кожному його поклику, вибачає йому відлучки і відсутність на значущих посиденьках, раптом прозріла! А буває ж і по-іншому! Буває так, що чоловік піклується про жінку. Як це робив її шанувальник.
І ось вона повідала мені свою любовну історію і запитала – а що тепер робити?
Ну нормально! У неї роман. У неї дочка-підліток, яка вже прийняла мамин вибір, а я повинна думати – а що ж їй робити?
– Ти мене засуджуєш? – тихо запитала вона.
Ну як можна засуджувати чийсь вибір?
– Свекруха вже знає? – питанням на питання відповіла я.
– З глузду з’їхала?! Так вона і Стас дізнаються про це в останню чергу!
– І коли настане їх черга?
Лєнка зам’ялася. Явно щось вже вирішила. Просто прийшла зондувати моє ставлення.
– Лєн, ти вже викладай все, а? До мене-то навіщо прийшла? Щоб я тебе прикрила? Або щоб звістку погану в сімейству принесла замість тебе? Ти говори, говори, не соромся!
Виявилося, Лєнкина зі Стасом дочка на літо перебралася в село до бабусі з дідусем, її батьків. Стас постійно пропадає десь – то у нього семінар, то відрядження, то корпоративний виїзд на турбазу (причому, дружину він жодного разу з собою не взяв на такі виїзди).
У невістки свободи було повно. І вона цією свободою так повноцінно скористалася, що вже зібрала свої речі і вирішила мотнуть до залицяльника.
Тобто, ось зараз ми балакаємо, а він у дворі чекає в машині. З її, значить, речами.
– Загалом, це, не згадуй лихом, чи що … Я переїжджаю до нього! – Лєнка була налаштована рішуче. – Тому і заїхала. Тобі все пояснити. Хочеш – розкажи своєму, не хочеш – не кажи нічого. Я якось сама. А Стас якщо запитає, де я, не говори.
– А свекруха?!
Лєнка здивовано глянула на мене.
– А що свекруха? Ну, дізнається від Стаса. У найближчі півроку ніяких сімейних заходів не очікується, а там … Якось буде.
– Лєн, ну ти … Ні, ну ти молодець, звичайно! Але якось … Нишком. Може, спочатку оголосити про своє рішення?
Невістка категорично замотала головою.
Махнула на прощання рукою і відбула в своє щасливе майбутнє.
Я вирішила нічого не повідомляти чоловікові, пам’ятаючи про долю гінця з поганою звісткою. Нехай вони там самі розбираються.
Звичайно, кожен день чекала скандалу в благородному сімействі. Все здавалося – ось не знайде Стас своєї дружини, все довідується та й відшукає утікачку.
Молодець Лєнка! Про коханого свого мені нічого не розповіла – так що я навіть напрямок її знаходження не зможу вказати. Хіба що посаду його знаю – водій він.
Але ж Стас знайде розлучника! Водій. На роботі у дружини.
Але ось минув тиждень, за ним інший. А про Лєнку ніхто й слова не мовив. І я вже забула про її візит. Вирішила, що або вона пожартувала, або мене перевіряла на міцність (і таке могло бути!).
Потім Стас пошкодив ногу на турбазі, де проводився черговий корпоратив. Невдало стрибнув. Тиждень провів у лікарні, бо там якесь зміщення, його треба було виправляти.
Зрозуміло, всі члени нашої родини відвідували його. І коли я прийшла і побачила в палаті Лєнку, то була сильно здивована. Але виду не подала. Вони воркували, як молодята!
Як потім виявилося, невісткине щастя тривало три дні. Рівно стільки її коханому вистачило часу, щоб не потягтися до пляшки.
Лєнка, заставши коханого вночі в несподіваному стані, почала було виховувати, за що отримала.
Довго роздумувати не стала – зібрала пожитки і поспішила назад в сімейне гніздо.
Стас був у відрядженні, а тому про несподіваний зигзаг дружини не знав. А вона, повернувшись додому, занурилася в почуття провини і приступила до її спокути – натерла квартиру, змінила штори у всіх кімнатах, відчистила кухню.
Коли повернувся чоловік, приготувала йому романтичну вечерю.
На його холодність уваги не звертала – думала, що він здогадується про її зраду, ось і морозиться.
Коли він поїхав на турбазу, Лєнка вирішила поїхати за ним.
Приїхала – а Стас з молодою колегою дозвілля проводить! Пристойно так проводить – вони в бадмінтон грають. Але посмішки і погляди, якими обмінюються при цьому, про щось говорять.
Лєнка, чиє рильце хоч і було в пуху, але вже встигло від нього обтруситися, таке стерпіти не могла і молоду колегу цілком відчутно ракеткою відходила. До Стаса не встигла дістатися – він відразу стрибнув, як дружину побачив. Так так скоро стрибнув, що спіткнувся, тікаючи. І опинився в лікарні.
Загалом, в лікарні Лєнка чоловіка обходить з особливою любов’ю, а він, будучи винним перед нею, був солодший меду.
Ось так дівер з невісткою зміцнили свої почуття. Зацементували прямо!
– Ти кому-небудь говорила? – запитала мене Лєнка в мій перший день відвідин Стаса.
Дізнавшись, що ця таємниця так і залишилася між нами (не рахуючи дочки-підлітка), вона зраділа і зажадала від мене чесного-пречесног слова, що буду мовчати.
Само собою! Я завжди виключно за сімейні цінності!
