Не знаю, що сталось з моїм сином. Спробую розказати все з початку.
Все життя прожила в місті Запоріжжя, на орендованій квартирі. Та 4 роки тому виїхала в Італію на заробітки.
Син пішов вчитись, потрібні були кошти, та й все життя мріяла про свою квартиру.
За кордоном не погано влаштувалась, за ці роки вже наскладала грошей на квартиру.
Приїхала на Україну і дізналась, що син хоче одружитись, була дуже рада.
Відгуляли розкішне весілля. Грошей не жаліла, адже син один, та й могла собі позволити.
Після вирішила поїхати ще на рік заробити грошей, бо сім’я збільшилась.
Ще й дізналась, що невістка чекає дитину. І ось настав момент повертатись, планувала купити квартиру у Запоріжжі.
Але сталось вторгнення, звісно сенсу купляти у Запоріжжі вже не було.
Син з невісткою переїхали у Львів.
Невістка за 3 місяці чекає появу малюка, а з моїм сином, щось почало робитись.
На роботу ніде не хоче іти, хоча вдома заробляв дуже добре.
Невістка злиться, бо на ніщо не стає.
Вже сама знайшла заробіток в інтернеті. Постійно сваряться.
Та і я розумію її адже чекає дитину, а чоловік нічим не допомагає.
Ще й друзі у нього появились, дивні.
Я приїхала бо не можу слухати, що невістка постійно жаліється.
Можливо якось приведу до тями сина.
Та як, не знаю…
Автор: Оксана
