Марина все життя мріяла працювати у виданні, і таки досягла свого. У 25 років вона стала помічником головного редактора, тому привід був відсвяткувати не тільки день народження, а й підвищення.
Вечірка в дорогому ресторані з цих приводів трохи затрималася. І близько 22 години Марина вийшла на поріг подихати свіжим повітрям. Там стояла молода жінка, та була вона якась занадто змучена та втомлена, при цьому, здавалося, вона на когось чекала. Джерело
Марина вирішила, що жінці погано, й запропонувала допомогу:
– Ви тут когось чекаєте? Може вам чимось допомогти?
– Це твоя єдина дитина, – сказала їй невідома жінка та тицьнула в руки папірець.
Вона більше нічого не сказала, а просто стрімко пішла, чого Марина від неї зовсім не очікувала.
Наступного дня Марина розбирала подарунки й натрапила на той папірець. Вона сама не знала, чому його ще вчора не викинула, та тепер їй стало цікаво, що там.
Розгорнувши записку від незнайомої жінки, Марина була здивована: там була адреса та ім’я дівчини. Ніби якась невідома сила змусила дівчину поїхати за вказаною адресою. Так Марина знайшла дитячий будинок й маленьку дівчинку років двох.
Вихователька розповіла, що Оксанку залишила жінка, яка була дуже хворою, вона не могла ні забезпечити дитину, ні глядіти її, а більше родичів у малої не було. Марина поїхала додому та маленька Оксанка з великими зеленими очима не виходила в неї з голови.
Через два дні Марина накупила іграшок та солодощів і поїхала до дитячого будинку. Коли вона гралася з Оксанкою, дівчинка назвала її «мамою». Марина більше не могла розлучитися з дівчинкою, через декілька місяців вона подала документи на вдочеріння.
Так у Марини з’явилася донька. Через рік на обстеженні гiнeколог виявив у Марини пaтoлoгію мaтки, їй поставили стpaшний дiaгноз – бeзплiддя. Тепер Марина розуміла, що Оксанка дійсно буде її єдиною дитиною, як і пророкувала вмиpaюча жінка.
