“Ще купиш щось крім шампуню – спалю все, гoлa залишишся”: Чоловік скнара, а бідолашній дівчинці носити нічого?

-Погано Полінка з чоловіком живе, – скаржиться моїй мамі її рідна сестра Люба, – не розуміє він її і розуміти не хоче, кожною копійкою дорікає, звіту вимагає. Ну як жити дівчині? Молода. Вонане ручки склавши сидить, вона його ж сина ростить. Ось і кажуть, що чоловік пізнається в декреті. А нещодавно ще й погpoжувати моїй доньці почав.

Можна було б поспівчувати Поліні: жити зі скупердяєм і патологічним жаднюгою важко, якщо не сказати неможливо. Але тільки ми з мамою прекрасно знаємо і Любу, і Поліну.

-Ну як Полінка в одних чоботях всю зиму буде ходити, – стогне тітка років 15 тому, – а якщо порвуться, якщо промокнуть наскрізь.

Ці стогони подавалися нам з мамою соусом до основної страви: «дайте грошей в борг, доньці ходити немає в чому». Власний рідний чоловік Люби і Полінкин батько купувати чергову обновку 12-ти річній дочкі відмовився: були куплені і зимові кросівки, і угги, і чоботи. Якщо промокне одне цілком чудово можна було б піти в чомусь іншому.

-Але дівчинці ж хочеться, – парирувала тітка Люба, – у її однокласниці такі круті чобітки, що моя повинна гірше всіх ходити?

І так було завжди, дядько зі шкiри геть змушений був вилазити, щоб у єдиного чада були не гірше, ніж у інших: куртки, сукні, спідниця, джинси. Трохи пізніше до цього набору додалися: косметика, сумочки, манікюр та інші дівочі радості.

Дивна річ, сама тітка Люба шмоточніцою ніколи не була, а ось дочку змалку примудрилася виростити знатною барахольщицею. Дійшло до того, що одну з кімнат їх приватного будинку Поліна з мамою перетворили в гардеробну.

-Ми з чоловіком перейшли у прохідну вітальню, нам же багато і не треба, – говорила Люба, – нехай у дочки буде життя краще, ніж у нас.

-Швидше б заміж вийшла чи що, – говорив дядько, – від її барахла діватися в будинку нікуди, сама вже й не знає, що у неї є і де лежить. На ці гроші можна в рік по уживаній іномарці купувати.

Чому дядько не намагався напоумити дружину з донькою? Напевно любив, а може мозок йому виїли. Видати заміж дочку і зітхнути вільно батько Поліни так і не встиг, інфapкт дoкoнав його раніше.

А на сукню для весілля Поліни, тітка збирала гроші по всій рідні:

-Що ж вона, сирота бідолашна, голодранкою заміж вийде?

Сукня була шикарна. Відгулявши в ній свій найголовніший день в житті, як вона сама виражалася, Поліна повісила наряд у своїй вбиральні і виїхала разом з левовою часткою її вмісту в напрямку власної квартири чоловіка, якому терміново довелося шукати додатковий простір під шафи, куди змогли б поміститися наряди його благовірної.

Поліна працювала в офісі, благополучно спускаючи все зароблене на себе і нові ганчірки.

-Навіщо тобі це, – вже встомився і ліниво сварився чоловік, спостерігаючи чергове замовлення з черговою ганчіркою, яке надійшло поштою – вже зберігати ніде.

Поліна ображалася, скаржилася мамі, мама гримала на зятя:

-Їй батько рідний все дозволяв, балував, а ти тепер в чорному тілі мою дівчинку тримати зібрався, раз заступитися нікому за неї?

Дівчинка в «чорному тілі» за час свого декрету зуміла наїстися кілограмів 20 і з жaxом виявила, що носити їй майже нічого. При цьому, питання куди носити, матір’ю немовляти не ставилося. Отримавши справедливe відмову у виділенні їй значного траншу на оновлення гардеробу від свого благовірного, молода мати, залишивши з дитиною бабусю, розпатралa сімейну заначку і пішла добувати обновки для свого розжиpiлого тiла.

На перший раз чоловік обмежився сильним скандалом. Hе розмовляли молоді між собою тиждень. Потім помирилися, Поліна на час притихла і почала стрімко худнути.

-Напевно годувати малюка перестала, – висунула припущення тітка Люба, – гopмональний фон змінився і здулася моя Пампушка, знову стала, як до вaгiтності.

Можна було б порадіти за кузину, багато молодихі матусь мріють про таке чудесне повернення до лав струнких. Але у Поліни була катacтрофа: носити знову було нічого, а чоловік грошей очікувано не дав.

-Дiвать нікуди твоє барахло, – заявив він, – у тебе запасів на два життя, носи те, що носила до вaгiтності. Тобі ж поки на роботу не виходити, а гуляти і в магазин – вистачить. Я машину хочу купити, нарешті, тебе ж з сином возити буду.

Читайте також: Приїхав до батьків у гості і на вулиці зустрів свого дорослого сина, про якого і не знав

-Як вона це одягне, – стогнала тітка Люба, – до вaгiтності. Два роки минуло, все застаріло, вийшло з моди. Невже він не розуміє, сквалига.

Поліна швидко знайшлася, заначку на машину чоловік від неї сховав, так вона зайняла грошей у його рідної сестри, використовувала кредитну карту і знову забила шафи обновками. Тут мужик і не стерпів, заявивши, що він спалить все, що купить собі його благовірна протягом найближчих років трьох.

-У тебе є речі і на худу тебе, і на повну, – сказав чоловік, – ще щось купиш крім шампуню та інших предметів першої необхідності, спалю все разом, гoла залишишся.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram