fbpx

Стала ворого для мами, тепер вона усім розповідає, що я вкрала її спадщину

Протягом п’яти років я сплачую половину від ціни бабусиної нерухомості. Про всяк, бабуся написала довіреність на моє ім’я, відразу після першого внеску. Розстрочка у мене була на десять років. Ця домовленість була усною. В теорії я могла взагалі не виконувати ці зобов’язання, але совість б не дозволила так вчинити. Ми жили разом. Повсякденні потреби, ліки, відпочинок – це все лежало на моїх плечах.

Бабусечка отримувала пенсію. Ті кошти, які я їй віддавала, вона витрачала на свій розсуд: збирала, потім допомагала моїй молодшій сестрі, або мамі. Допомога виражалася в допомозі організувати весілля, в ремонті маминого житла, покупці хороших подарунків. Я нічого не питала і не дорікала. Моєю справою було повернення грошей. Їх подальша доля мене не турбувала. Джерело

В один момент бабусі не стало.

З якогось переляку мама подумала, що залишок боргу перед бабусею перейшов до неї. Вона стала вимагати оплати, причому її поведінка нітрохи не відрізнялася від повадок нахабних колекторів: вона могла подзвонити вночі, могла приходити о шостій ранку… Після моєї сотої відмови платити, вона почала всім розповідати казки: що у неї є друга хата, яку я отримала обманом і окупувала, але вона знайде на мене управу і почне нормально жити.

Сестра стала на мій бік, вказавши матері на її неправоту: грубо кажучи, все те, що належало їй за законом, вона вже отримала. Це з урахуванням того, що бабуся в будь-якому випадку не планувала залишати житло своїй дочці. Ремонт, відпустка, побутова техніка та меблі – те, що їй було куплено з моїх/бабусиних грошей, цілком достатня компенсація за неотриманий спадок.

Але мати вперлася: я її обійшла в спадковому плані і все тут. Тобто, коли її мамі була потрібна допомога і гроші на лікaрів і медuцину — вона нічого не вкладала. Я платила за бабусю, і гаразд. Вона знала заздалегідь, що саме я є власником. Але її це не турбувало протягом половини десятка років.

А зараз їй засвербіло. Мені дзвонять родичі і її подруги. Соромлять. Прямим текстом заявляють, що я зобов’язана перепросити жінку, яка мене наpoдила, і віддати їй ключі. Вона ж мене виростила. Найбільш лояльні пропонують продати нерухомість і поділити виручене на три частини – мені, сестричці і нашій матері. Розумні які знайшлися!

Якщо скласти все, що я витратила за цей час, це майже повна вартість мого житла! І це я не рахую моральної компенсації. З літньою людиною дуже важко ужитися, їй непросто догодити, легко образити найменшим словом.

А побут? Жодного разу ніхто не прийшов і не зварив бабусі каструлю супу! Навіть коли вона злягла, я крутилася як муха в окропі, розpиваючись між лікаpнею і роботою! А зараз мене виставляють хапугою, обманщицею і безпринциповою людиною, яка переживає тільки за власний достаток!

Читайте також: Віра обережно переступила поріг нашої квартири, побачивши мене, зміряла пронизливим насупленим поглядом і відвернулася. Тоді то я й зрозуміла, що ніякої дружби між нами не буде. А згодом батьки взагалі забули, що у них є рідна донька

Я вирішила переїхати, набридло сидіти і кожну хвилину чекати стуку в двері. Подала оголошення про продаж. Не знаю, звідки всім стало про це відомо, але мама випросила у рідні велику суму в борг. Вона пообіцяла що всім все поверне. Адже я, як порядна дочка, обов’язково з нею поділюся.

Зміна номера телефону не допомогла, довелося переїхати, поки ходять покупці. Нікому нічого не віддам. Хоч в глибині душі гризе черв’ячок сумніву, що я маю виділити їй та сестрі частину грошей. Але я не хочу. Вони не заслужили на це…

Хіба я не права?

You cannot copy content of this page