Старі, дідусеві руки тремтіли, зір був зовсім слабким. Тому горошини сипалися з ложки на підлогу, коли він затискав в руках стакан, молоко проливалося на скатертину. Це неймовірно дратувало сина й невістку. Та одного разу сталось oсь щo

Один старий чоловік переїхав жити до свого сина, невістки і чотирирічного онука. Його руки тремтіли, очі погано бачили, ноги ледь пересувалися.

Сім’я їла разом за одним столом, але старі, тремтячі дідусеві руки і слабкий зір ускладнювали цей процес. Горошини сипалися з ложки на підлогу, коли він затискав в руках стакан, молоко проливалося на скатертину.

Син і невістка стали все більше дратуватися через це.

– Ми повинні щось зробити, – сказав син.

– З мене досить того, як він шумно їсть, пролитого ним молока, і розсипаної їжі на підлозі.

Чоловік і дружина вирішили поставити окремий маленький столик в кутку кімнати. Там дідусь став їсти на самоті, в той час як інші члени сім’ї насолоджувалися обідом. Після того, як дідусь двічі розбивав тарілки, йому стали подавати їжу в дерев’яній мисці. Коли хтось із родини мигцем поглядав на дідуся, іноді у нього були сльози в очах, тому що він був зовсім один. З того часу єдиними словами, які він чув на свою адресу, були колючі зауваження, коли він кидав вилку або розсипав їжу.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Чотирирічний хлопчик спостерігав за всім мовчки. Одного вечора, перед вечерею, батько помітив його з дерев’яною тріскою на підлозі. Він ласкаво запитав малюка:

– Чим ти займаєшся?

Так само довірливо хлопчик відповів:

– Я роблю маленьку миску для тебе і мами, з якої ви будете їсти, коли я виросту.

Читайте також: Він був сином багатих батьків – квартира, машина, дорогай одяг, а я мила під’їзди. Але незабаром весь мій план дав тріщину. Виявилося, що я вагiтна

Хлопчик посміхнувся і продовжив працювати. Ці слова так приголомшили батьків, що вони втратили дар мови.

Потім сльози котилися на їхніх обличчях. І хоча жодного слова не було сказано, обоє знали, що треба зробити.

Того вечора чоловік підійшов до дідуся, взяв за руку і ніжно проводив його назад до сімейного столу. Всі дні, що залишилися йому на цьому світі, він їв разом з сім’єю. І чомусь ні чоловік ні дружина більше не турбувалися, коли падала вилка, розливалося молоко або бруднилася скатертину.