Тато поїхав і не повернувся, а мама привела додому дядька Толіка. Він мені одразу не сподобався, а потім сталось стpaшне

– Жень, мені доведеться ненадовго поїхати, – сказав батько, взявши руки дочки в свої – я привезу тобі гостинців, що ти хочеш?

– Сам швидше приїжджай татко, – заплакала Женя і вибігла з кімнати.

Батько часто їздив у відрядження за службовим обов’язком і час би вже було звикнути але кожен раз Женька важко переживала від’їзд, рахуючи дні до зустрічі з батьком. Ось і цього разу треба було пережити всього тиждень. Джерело

Наступного дня прийшовши зі школи дівчинка виявила на кухні заплакану маму.

– Що трапилося, мамочко?

– Наш тато, він … затримається Женя, можливо надовго.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Мати глянула на дочку і зрозуміла, що не в силах сказати правду, принаймні зараз, маленька ще.

– Мамо, ну як же так, він же обіцяв!

– Не завжди ми маємо можливість виконувати свої обіцянки, донечко, навіть якщо дуже того хочемо. Біжи до себе, перевдягнися, обід охолоне.

Минуло кілька років, Женька вчилася в дев’ятому класі, коли якось увечері в її кімнату тихо ввійшла мама.

– Мені потрібно буде тебе з деким познайомити, – сказала вона.

– З ким же?

– У мене є хороший друг – Анатолій, він тобі обов’язково сподобатися. Завтра він прийде до нас на вечерю. Будь вдома, донечко.

Женя мовчки подивилася на матір.

– Добре мам, я буду, – сказала вона.

Анатолій Женькі не сподобався відразу, начебто так, ввічливий, тактовний, позитивний, але він повністю заволодів маминою увагою, дівчина мимоволі згадала батька, заплакала і вибігла з вітальні.

Відносини Жені й Анатолія вперто не складалися.

– Перехідний вік, не плач, – повторював він матері, заспокоюючи її.

Анастасія сильно переживала за поведінку дочки, і одного разу, коли їй стало погано вперше, лише махнула рукою. На третій раз жінка зрозуміла, що щось з нею не так, не сказавши нікому нічого, поїхала в лікapню, і пройшла необхідне обстеження. Той ранок, коли лiкар оголосив вердикт, вона пам’ятала як в тумані.

– Скільки мені залишилося, лікaрю?

– Ви ж знаєте, я не володію такими цифрами, може рік, а може й ні

– Я зрозуміла вас, – Настя встала, похитнулась, схопилася за стілець. Лiкар скочив, щоб підтримати, але вона зробивши жест вийшла в коридор, сіла і розридалася.

Увечері, за вечерею Толя уважно подивився на дружину і сказав:

– Я тебе бачив близько клініки, але ти так швидко поїхала …

Настя здpигнулася.

– Ти вaгiтна? – посміхнувся чоловік.

– Ні, це був простий візит до стоматолога, – сказала жінка і відвернулася, злякавшись, що зрадницька сльоза видасть її зараз, а розповідати про свою хворобу жінка не хотіла. Просто не змогла б засмутити своїх найближчих людей. Женечка тільки почала жити із Толею, і в сім’ї запанував такий крихкий, але мир. Як же вона могла його зруйнувати?

… Женя пішла в десятий клас коли матері не стало, а потім ще довгих два місяці Анатолій сидів біля її ліжка, годував, розповідав історії, підтримував як міг, боявся, що втратить і її.

– Мені не п’ять років, дай мені спокій, – сказала одного разу Женя одужавши.

– Ось виповниться тобі 18, залишу. А поки не можу, я обіцяв твоїй матері.

– Так толку від твоїх обіцянок? Ти обіцяв берегти маму, не вберіг, – заплакала дівчина.

– Женю, в цьому житті є речі, уберегти від яких звичайні люди не в силах. Бачить Бог, я все робив для твоєї мами, вона була щаслива.

Як тільки дівчині виповнилося 18 років, вона зібрала речі і пішла з дому. Заощаджень мало б вистачити на кілька місяців, тому Женя зняла маленьку кімнатку в комунальній квартирі і влаштувалася на роботу офіціанткою.

Незабаром дівчина познайомилася Антоном, а через місяць хлопець прийшов до неї додому з речами. Перший час Жені було все одно, що Антон не працює, цілими днями сидить вдома, а гуляє з друзями на її гроші, але незабаром у дівчини відкрилися очі.

– Може я поговорю зі своїм начальством щодо роботи для тебе? – запитала якось Женя.

– Не треба, я чекаю місце, незабаром основний співробітник піде, і я вийду, Митька обіцяв, а ми дружимо з дитячого саду, я йому довіряю, – повторював хлопець.

– Знаєш, локшину твій Митька тобі вішає, давно б взяв, Антон, нам гроші потрібні, скоро квартплату вносити, ми заборгували два місяці.

– Так займи у свого татуся, він же багатий у тебе, не відмовить, – єхидно зауважив хлопець.

– Не відмовить, та не піду я до нього ніколи.

Пройшов ще один місяць, напередодні свого дня народження Женя виявила, що чекає дитину. Антон, як дізнався, зібрав речі і пішов, без будь-яких пояснень, мовчки.

Працювати Женя вже не могла, постійно помоpoчилося в голові, від запахів з кухні дівчину нyдило, начальство, бачачи стан працівниці, поспішило її розрахувати.

– Тату, – Анатолій не міг нічого зрозуміти з спросоння, дзвінок у квартирі пролунав о третій годині ночі – татко, я здається наpoджую, мені страшно, приїжджай, прошу тебе.

– Хто це? Женькo, ти?

– Так, запиши мою адресу – Кільцева 8, перший поверх, там одна квартира, побачиш, приїжджай скоріше, будь ласка! – схлипувала в трубку дівчина.

– Їду! Женечкo, я миттю!

Через 15 хвилин чоловік вже стукав у двері старої комуналки.

– Як ти тут живеш, Жень, чому не повернулася? – питав Анатолій викликаючи лiкаря.

З сусідньої кімнати лунали крики і пісні підxмеленої компанії, в самій Женькиній кімнатці з меблів був тільки комод і старенький диван, у дівчини не було ні холодильника, ні телевізора.

– Я вже звикла, – слабо посміхнулася дівчина – я не хотіла бути для тебе тягарем.

– Та який же ти тягар, ти – моя дочка, нехай нерідна, але я тебе не кину ніколи, повір мені.

Наступного дня Женя народила міцного, здорового хлопчика. Тепер вона була спокійна, адже у малюка був крім неї ще і люблячий, турботливий дідусь. Вона сиділа, дивилася на свого сплячого синочка, він дуже сильно нагадував її маму, ті ж золотисті кучерики, ямочка на підборідді.

Новоспечений дідусь був щасливий, коли взяв малюка на руки.

Через кілька років Женя вийшла заміж.

Напередодні весілля Анатолій підійшов, обійняв доньку і не стримав сліз.

Читайте також:

– Ну що ти плачеш, тату, я всього лише виходжу заміж, ми не перестанемо з тобою бачитися.

Читайте також: – Ось тримай. Син у тебе. Матвій. Ти все життя мені зіпсував, і вона, сестра рідна називається. Кому я потрібна тепер з дитиною?: Рідна сестра підкинула дитину і зникла на десять років

– Пробач Женю, я просто подумав про те, що знову залишуся один, я так прив’язався до тебе і до онука, – відповів батько.

– Ось, дивись, – Женя показала батькові кілька фотографій – це наш будинок, залишилося зовсім небагато, там йде ремонт. Тату, я хочу щоб ти жив з нами, і Колі відразу ж про це сказала.

– І що він?

– Він тільки за, говорить завжди мріяв про велику, дружну родину.

Батько обійняв доньку вже не приховуючи сліз. Женя подивилася на нього з вдячністю, за ті кілька років, що пройшли після наpoдження сина, Анатолій став для неї найріднішим, як же вона помилялася свого часу, як же мама мала рацію.