Те, що дружина брата йому зраджує, Гордій знав давно. Одного разу він їхав у студію іншим шляхом (вирішив об’їхати корок) і побачив Алісу, яка витончено йшла в щільному потоці людей на високих підборах. Її рожеві черевички завжди викликали в нього розчулення, вони були схожі на лялькові – такі крихітні, що її стопа цілком могла б поміститися на його долоні.
Юра привів Алісу в дім батьків ще до весілля. Це сталося в лютому: сім’я, як зазвичай, вечеряла, за столом сиділи батьки, Юра з Гордієм і сестра Василиса. Родина в них була дружна, здебільшого скріплена невеликим маминим деспотизмом і в розумній мірі інфантилізмом усіх інших її членів.
Мама вважала, що всі вони, включно з батьком сімейства, не в змозі впоратися з труднощами існування, і вправно керувала їхніми життями. Василиса була єдина, хто намагався вирватися з-під маминої опіки, але була надто юною для цього. Вона фарбувала волосся в синій колір і вставила в носа сережку, показуючи всім, що вона не така, як усі.
— Мамо, тату, у мене для вас новина, — повідомив Юра між основною стравою та десертом.
Усі замовкли й витріщилися на нього.
— Я одружуюся. Її звати Аліса. Завтра приведу знайомитися.
— Вона дитину чекає? — злякалася мама.
— Та він гонить! Хто погодиться вийти заміж за такого, як він? — фиркнула Василиса.
Решта мовчали. Мати свердлила Юру рентгенівським поглядом. Юранедбало повів плечем і промовив:
— Нічого вона чекає. Просто я її кохаю.
Мабуть, мама непогано його знала і одразу відчула, що цього разу в неї не вийде спрямувати старшого Юру в потрібне русло. Тому вона обрала іншу тактику і зустріла Алісу так, ніби та вже була членом родини.
Гордію Аліса не сподобалася. Вона була гучна, з малиновими блискучими губами й неслухняними кучерями, які німбом оточували її гарненьке личко. Йому здавалося, що вона порушить їхній звичний сімейний уклад. І Гордій виявився правий: за той рік, що Аліса жила з ними, у домі все змінилося.
Коли він побачив її, як пробиралася крізь натовп, спочатку подумав, що вона вирушила за покупками або до лікаря, хоча вчора вона нічого такого не згадувала, а Гордій завжди уважно слухав усе, що Аліса говорила. Першим його поривом було загальмувати й запропонувати підвезти: незручно ж на таких підборах пішки. Але щось його зупинило, і Гордій припаркувався неподалік і поквапився за нею.
Раніше Гордій ніколи не стежив за людьми, і відчув одночасно сором і приємне хвилювання. Він ішов за нею два квартали доти, доки Аліса не зупинилася біля ресторану, капризно надувши губки й витріщившись в екран свого телефона. За пару хвилин до Аліси підійшов незнайомий чоловік: високий, у довгому чорному пальті, з парасолькою-тростиною в руках. Він нахилився й поцілував Алісу просто в губи. Гордій не міг зрушити з місця, йому здалося, що серце перестало битися. Взявши кавалера під руку, Аліса зайшла в ресторан.
Того дня Гордій насилу провів дві заплановані зйомки: у скронях пульсувало болем, руки тремтіли, до горла підкочувала нудота. Мама завжди казала, що сім’я – це найважливіше, і що всі вони повинні бути заодно. Виходило, що він зобов’язаний розповісти Юрі правду, але цим завдасть братові болю, а старший брат для Гордія завжди був кумиром, він безмірно ним захоплювався.
У їхній сім’ї всі малювали. Тато виставлявся в галереях, мама ілюструвала дитячі книжки, усі діти відвідували художню школу. У Василиси був свій, ні на що не схожий стиль, і у свої п’ятнадцять років вона вже мала канал із кількома десятками тисяч підписників. На каналі вона викладала невеликі комікси, які мали популярність серед молоді, і хоча мама вважала, що доньці потрібно розвиватися в іншому напрямку, навіть вона визнавала самобутність стилю Василиси.
Юра був не менш талановитий: несподівано для всіх він ще в підлітковому віці захопився архітектурою і вже в університеті отримав перші пропозиції щодо роботи. Зараз Юра був затребуваним архітектором, крім того, примудрявся у вільний час виступати в невеликому місцевому гурті, що виконував пісні власного написання. У нього завжди було багато друзів і шанувальниць, тому не дивно, що він зміг отримати таку дівчину, як Аліса.
Сам Гордій був середньою дитиною і середнім за здібностями, варто визнати. Малював він так собі, коли спробував услід за братом освоїти синтезатор чи гітару, виявилося, що й музичним слухом він обділений. Єдине, що в нього непогано виходило – це фотографувати, і цим Гордій заробляв на життя, кинувши університет на третьому курсі: услід за братом, він вступив на архітектурний, щоправда, на платне відділення, але навчатися там не зміг, вічно був у відстаючих.
Юра високо цінував його фотографії і навіть запропонував знімати весілля, чесно оплативши цю роботу. Після того як Гордій виставив у своїй рекламі Алісу, яка кокетливо прикривала обличчя білою фатою, на нього посипалося безліч повідомлень від дівчат, які бажали отримати подібні фотографії. Проблема була в тому, що для того, щоб отримати подібні фотографії, потрібно бути Алісою. А вони нею не були.
Гордій нічого не сказав братові. Не зміг. Алісу в сім’ї всі любили: мама стала більш м’якою під її впливом, перестала пиляти Василису і критикувати знімки Гордія, батько, як виявилося, умів жартувати й розповідати анекдоти, він часто тепер це робив, і дзвіночковий сміх Аліси наповнював усю їдальню. Навіть Василиса, яка з таким трудом домоглася дозволу проколоти собі носа, зняла сережку і перефарбувала волосся в натуральний колір за порадою Аліси. Усі були щасливі. Усі, крім Гордія. Він відчував, що ці, на перший погляд позитивні зміни, порушили важливий баланс у їхній родині. І це неминуче призведе до катастрофи.
Він почав стежити за Алісою: підслуховував її розмови, підстерігав її в тіні дерев, коли вона виходила з дому, і йшов за нею до метро, штовхався в сусідньому вагоні, намагаючись не втратити її кучеряву голову з поля зору.
Аліса була акторкою в невеликому місцевому театрі, що прекрасно вписувалося в їхню талановиту сім’ю. Чоловіки, з якими вона зустрічалася, як пізніше з’ясовував Гордій, стикаючись із ними на її виставах або знаходячи у неї в друзях на сторінці соцмереж, були режисерами або акторами з її театру. Іноді вона зустрічалася одразу з двома, іноді робила перерву і жила цілком чесним життям молодої дружини.
Гордій мучився. Він не знав, як розкрити братові очі. Він боявся, що якщо Юра дізнається, він вижене вітряну Алісу з дому, і тоді Гордій ніколи її не побачить. Хіба що на сцені в театрі, але це зовсім інше. Він звик до неї ранкової, коли вона, заспана, плентала у ванну кімнату у своєму кумедному комбінезоні з єдинорогами. Звик до запаху її парфумів – усупереч очікуванню, це був легкий і ненав’язливий запах інжиру та зелені, що так сильно відрізнявся від яскравих амбрових парфумів, якими користувалася мама, і від Василисиних хімічних, від яких виїдало очі. Гордію подобалося слухати, як вона репетирує роль, зачинившись у спальні, як вона наспівує пісні, готуючи разом із мамою на кухні.
Коли Аліса попросила зробити їй знімки для портфоліо, Гордій розгубився. Потай він давно придумував, як міг би її сфотографувати, але після весілля жодного разу не трапилося нагоди.
— Будь ласка, мені дуже треба! — попросила вона. — Я тобі заплачу, ти не думай. І відкрию один секрет.
Вона усміхнулася й підморгнула йому, а Гордій мало не сказав, що й так знає достатньо її секретів.
— Гаразд, — погодився він. — Але платити не треба. Ми ж, все-таки, родичі.
У студію вони поїхали разом. Він уперше опинився наодинці з Алісою і не знав, про що з нею говорити. Гордію хотілося попросити її більше не обманювати його брата. Але щоб почати цю розмову, потрібно було зізнатися, що він за нею стежив.
Аліса базікала за двох. Вона розповідала Гордію про роль, яку гратиме в цьому сезоні, про те, як п’ятдесятирічна гардеробниця завела роман із сорокарічним звукорежисером, питала, чи не хоче Гордій спробувати себе театральним фотографом, що в нього цікавий стиль і напевно могло б вийти щось незвичайне. Від її похвали на вилицях виступили червоні плями, а в горлі пересохло, тому відповідав Гордій односкладово і дивився на дорогу, намагаючись не стикатися з нею поглядом.
Коли він узяв у руки камеру, його хвилювання минуло. Так завжди бувало: закриваючись від людей лінзами об’єктива, він ставав наче невидимкою і переставав відчувати свою неспроможність. Аліса сказала, що повністю йому довіряє, і нехай він знімає так, як йому хочеться, вона не втручатиметься. Але буквально хвилин за двадцять Аліса раптом запропонувала:
— А ти зможеш зняти мене без зайвого одягу?
Гордій відчув, як спітніли його долоні.
— В сенсі? — перепитав він, сподіваючись, що неправильно її зрозумів.
— Пам’ятаєш, я казала, що відкрию тобі секрет? Ти дізнаєшся перший. Вгадай, що? Скоро ти станеш дядьком!
У пам’яті Гордія тут же сплив білявий хлопець, з яким Аліса останнім часом зустрічалася частіше, ніж з іншими. Вони разом грали у виставі, і зрозуміло, що їхній роман спалахнув на тлі спільних репетицій і зображення закоханості на сцені. Юра, хоч і відвідував цю виставу двічі, нічого не помічав.
— То що? — Аліса дивилася йому просто у вічі. — Зробиш? Ти ж розумієш, що після народження дитини я вже не буду такою красивою. А нікому іншому я не довірю знімати мене в подібному вигляді.
— Добре.
Власний голос здався Гордію чужим. Аліса, наче й не сумнівалася в тому, що він погодиться.
— Ти ж скажеш, що мені робити, так?
Це була найскладніша зйомка в його житті. Він був упевнений, що фотографії будуть чудові. Але не був упевнений у тому, що братові це сподобається. Не фотографії. А те, що він бачив його дружину в такому вигляді.
Пізніше, коли вони закінчили зйомку, і Аліса натягнула вузькі джинси та пухнастий светр, вмостившись на підвіконні з чашкою гарячого чаю, Гордій випалив:
— Ти впевнена, що Юра батько дитини?
Аліса підвела на нього здивовані очі.
— Я все знаю. Бачив тебе з тим хлопцем.
Її губи, які вона вже встигла намазати малиновим блиском, затремтіли, очі наповнилися сльозами. Гордій багато разів бачив це в театрі, але все одно відчув, як у грудях защеміло.
— Який ти гидкий! Навіщо ти таке говориш? Я думала, ми друзі!
— Ти не відповіла на запитання.
— Звісно, дитина Юри! У мене нічого не було з Олексієм, ми просто спілкуємося, репетируємо. Думаєш, так просто зображати на сцені кохання? Треба, щоб глядачі в це повірили.
— З Михайловим ти що репетирувала? Чи режисер не зможе поставити виставу про кохання, якщо не випробував його з акторкою?
Аліса відсахнулася. Щоки її запалали.
— Ти стежиш за мною? Навіщо? Мабуть, сам хочеш опинитися на їхньому місці, чи не так?
— Та кому ти така потрібна! — спалахнув Гордій. — У нас у сім’ї так не прийнято! Мама, знаєш, яка красуня в молодості була! І зараз вона красива. Але вона ніколи, чуєш, ніколи не дозволяла собі нічого подібного! І батько: він довіряє їй перевіряти його пошту й телефон, у них немає одне від одного секретів! Сім’я – це найголовніше, розумієш? А ти обманюєш Юру. А, значить, і всю сім’ю.
Аліса раптово змінилася. Лють, що горіла в її очах, згасла, плечі опустилися.
— Я не хотіла, — тихо промовила вона. — Так треба, ти просто не знаєш, як там усе влаштовано. Я з ними не маю ніяких стосунків, ми просто обідаємо разом, спілкуємося. Я б ніколи не зрадила твоєму братові.
По її щоках покотилися сльози, плечі затремтіли. Вона опустила голову на коліна, прикривши обличчя долонями.
Гордій простягнув руку і провів по її волоссю.
— Не плач, — сказав він. — Юра хороший, він простить тебе.
Аліса скинула голову.
— Не кажи йому, будь ласка!
— Не скажу. Якщо ти зізнаєшся сама. І пообіцяєш, що більше такого не повториться.
— Гордію, будь ласка, не треба! Ти ж любиш свого брата! Я обіцяю, що більше не буду. Чесно обіцяю! Давай не будемо йому говорити.
Вона зісковзнула з підвіконня, ступила до Гордія і притулилася своїми малиновими губами до його губ. Тіло наче пробило електрикою. Він відсахнувся.
— Ти — найкращий, — прошепотіла вона. — Якби я зустріла першим тебе, все могло бути по-іншому.
Десь у глибині душі йому подобалося це чути. Але все ж він відповів:
— Не роби так більше. Ніколи.
Дорогою додому вони мовчали. Аліса нервово гризла нігті, Гордій, не відриваючись, дивився на дорогу. Він не знав, що йому робити. Щось незнайоме наповнювало його груди, вимагаючи виходу назовні.
Аліса його перехитрила. За вечерею вона голосно промовила трохи нервовим тонким голосом:
— А в мене для вас новина! Ніхто ще не знає, навіть Юра.
Вона скосила очі на Гордія, і йому здалося, що Аліса навіть підморгнула йому.
— У нас із Юрою скоро буде малюк.
Юра, який у цей час жував лазанью, мало не вдавився. Мама кинулася стукати йому по спині, тато кинувся шукати пляшку, Василиса голосно кричала: ура, я скоро стану тіткою!
Один Гордій мовчав. Він відчував, як те, що цілий день розпирало його груди, просилося назовні. Коли всі трохи заспокоїлися і побажавши молодим щастя і здоров’я майбутньому спадкоємцю, він прокашлявся і сказав:
— У мене для вас теж новина.
Він побачив, як в очах Аліси майнув страх. Юра, щасливий і усміхнений до вух, обіймав її, ніжно обхопивши поки що плоский живіт. Василиса вже притягла з кімнати планшет і малювала новий комікс, напевно на тему материнства. Тато повторював:
— Я стану дідусем! Тільки подумати, я стану дідусем!
Мама ніжно дивилася на Юру й Алісу, мабуть, уже уявляючи майбутнього онука чи онучку.
Усі повернулися до Гордія. Аліса закусила губу і дивилася на нього так, наче лань на мисливця.
— Я вирішив, що поїду до столиці — видихнув Гордій. — Мені надійшла пропозиція попрацювати в одному агентстві. Тож, можна сказати, пощастило, якраз звільниться кімната для дитячої.
Мама ахнула, зажадала детального звіту: що, де і коли. Батько заявив, що сьогодні чудовий день, щоб продовжити святкування. Василиса тільки хмикнула, дивлячись то на Гордія, то на Алісу, наче знала справжню причину його вчинку. Юра залишив дружину і прийнявся трясти Гордієві руку, кажучи про те, як він пишається ним і що завжди знав, що його брат досягне великих висот, більших ніж він сам.
Одна Аліса мовчала. Вона завмерла, витріщившись у свою склянку з апельсиновим соком, і Гордій бачив, як тремтять її пальці. На нього Аліса більше не дивилася.
Пізно ввечері, коли дім поринув у тишу, він почув, як у двері тихенько постукали. Не дочекавшись його відповіді, двері прочинилися. На порозі стояла Аліса у своєму плюшевому комбінезоні. Вона пройшла в кімнату, сіла на краєчок його ліжка. Гордій відставив ноутбук.
— Тебе справді запросили до столиці?
— Правда.
Він брехав, ніякого запрошення не було. І по тому, як він квапливо відповів, Аліса, мабуть, теж це зрозуміла.
— Я рада за тебе. Але не рада, що ти поїдеш. Я сумуватиму.
Гордій скривився.
— Не треба…
— Стривай! Я серйозно. Ти хороший брат і хороший друг. Я ніколи цього не забуду. І, знаєш, що? Я розповіла Юрі. Що іноді обідаю з акторами та режисерами, що фліртую з ними і взагалі поводжуся грайливо. І що більше так не буду, тому що я тепер не тільки дружина, а й майбутня мати. І я повинна бути прикладом своїм дітям, як ваша мама. Сподіваюся, у мене вийде виховати таких самих синів, як ви з Юрою.
Вона взяла його долоню у свою крихітну долоньку, стиснула її і тут же відпустила.
— Удачі тобі в столиці, — сказала вона. — І дякую за все.
Коли вона вийшла з кімнати, у ній ще довго залишався запах її парфумів — солодкого інжиру та свіжої зелені. Гордію він довго ввижався і потім: у натовпі столичного метро, у ліфті, що віз його до орендованої квартири, і навіть у таксі. Він і справді швидко знайшов роботу, а згодом досяг не менших висот, ніж його брат. Але додому так і не повернувся, а коли одружився через п’ять років, то тільки сліпий міг не помітити, що його дружина як дві краплі води схожа на Алісу…
