Тетяну чоловік кинув. Ось узяв та на розлучення і подав. Думаєте, на зраді її спіймав або у самого свіжа зазноба завелася? А ось і ні. Ні того ні, ні іншого. А розлучатися все одно вирішив, так

Ой, а як жили-то! Будинок серед лісу соснового двоповерховий! І не в закутках десь, а в місті прямо. Заповзятливий у неї чоловік. Взяв, та й відтяв у приватну власність шматок міського парку.

Іномарок знову жеж у одній тільки Тетяни цілих дві. Джип та ще якась, кажуть, неймовірно дорога. І ось це ось все не знай кому дістанеться. Чоловік точно Тетяну як ту липку оббере. Кажу ж – хитрий.

А все чому – вона дітей не хотіла. Ось зовсім. Більше того – у неї на діточок справжнісінька алергія була. Ось у когось на котів чи собак, а у неї на дітей.

Тетяна якось і сама не знає, як з неї вийшла сама що ні на є чайлдфрі. Сестриць старших дві, так ті нормальні. У одної дочка, а в іншої і дівчинка є, і хлопчик. Так Тетяна їх і бачила всього кілька раз. З порога, каже, як зайду до них, так мігрень починається і зуби ломить.

Мама Таніна теж руками розводить. Начебто все Танечці, все їй коханій. Ну Тетяна батьків своїх теж радувала, треба сказати. В гімназію елітну грошики чималі платили не дарма, на п’ятірки круглі вчилася.

Через це і у вуз хороший вступила легко, і роботу потім престижну знайшла. Ага, в компанії іноземній. Комусь робота гірше каторги лютої, а Тетяна на свою, що не день, як на свято йшла. Так що там йшла, летіла! Воно і зрозуміло – то презентація, а потім банкет. А то і переговори важливі в який-небудь Шрі-Ланці.

Однокурсниці-то в дітях і соплях. Тетяна то одній подзвонить, по роботі щось обговорити, то іншій. А ті їй про зубки і животики у відповідь. Таня через це, злістю виходила як не в себе. У курей перетворилися зовсім, ось що, мовляв діти роблять з нормальних жіночок!

Ну мати з сестрами переживали за Тетяну, звичайно. Годинк-то цокає, а вона все в дівках сидить. Так до тридцятника і досидів. Вони вже думали – все. А та раз така і чоловіка, теж трохи за тридцять, знайомитися привела. І він галантний-вихований весь з себе. Прошу, каже, дочки вашої руки і, отже, серця!

Весілля зіграли багате. Одна тільки Таніна бабуся незадоволена була. Що це за весілля таке, мовляв, і конкурсів не було, і гірко, вважай, не кричали. Тому, каже, і дітей до сих пір немає. Ну да хто їх там знає.

А нещодавно Тетяна матері дзвонить і приїхати просить, та не як-небудь, а ось прям терміново. Ну та й помчала. По дорозі вже тільки чого чи не передумала, а що насправді сталося, їй в голову не приходило.

Ну зустрілися, привозить її Таня до будинку-якогось і всередину веде. Заходять вони в кімнату одну, а там малюк місяців шести в манежі повзає. Тетяну побачив, рученята до неї тягне й белькоче щось. Тут Таня і зайшлася. Як потім з’ясувалося, він перший раз до неї так залепетав.

А як вийшло-то все. Тетяну організація її іноземна в рамках благодійної акції в Будинок малятка відрядила. Ну Тетяна якось сказала, і давай рятуватися. Мігрень, як водиться, у неї почалася. А начальниця її за лікоть і діток дивитися потягла.

Тетяні що робити, довелося йти. Дивиться – дитина в одному ліжечку лежить і очиськами чорними її свердлить. І мовчить. Решта-то кричать як не в себе. А цей ні.

Лежить такий і на Таню дивиться. У Тетяни-то від погляду того аж мігрень пройшла. Запитує, що і як. А їй і кажуть – сирітка він. Сім’я з дачі їхала. Батька, матір, братика і бабусю Бог до себе забрав. А цей чогось тут залишився.

Тетяна до дитини потайки ходити-то і почала. А потім і усиновити захотіла. Матір для цього і покликала. Порадитися, так би мовити. А чого радитися тепер. Забирати треба, та й все. Ось Тетяна і давай документи збирати. Ну і чоловікові бажання своє, природно, виклала.

Той спочатку думав, що вона розумом поїхала. Робота-то нехай і цукор, але ж нервова все одно. У відпустку з’їздити запропонував. А вона своє – усиновимо давай і назвемо Дімою. Ось після цього чоловік-то на розлучення і подав. Тому що він і сам дітей терпіти не міг. Йому Тетяна за те і приглянулася. Як то кажуть, два чоботи пара.

І все складно да ладно було, а тут вона з такою образою лютою. Підвела. Гірше навіть, ніж просто взяла і зрадила.

А Тетяна аж розцвіла вся. Плювати, каже. Та невже не знайдемо ми з Дімкой доброго розумного тата, який і мене трошки любити буде!