У видавництві нас трьох називали детективницями. Ні, самі ми гостросюжетних бестселерів не писали. Я займалася їх літературною обробкою, Маринка – редагуванням, а Іринка – коригуванням. Автори, з якими нам доводилося співпрацювати, отримували великі гонорари і добре жили: мали не тільки тугі портмоне, але і маєтки в Іспанії, вілли на Адріатиці – коротше, не бідували.
Редакторські колективи на 80% жіночі, тому заможні письменники знаходили в нашій конторі статус перспективних женихів.
Мені вони були без потреби: я п’ятдесятилітня заміжня панянка. А ось Ірочка з Мариною саме наближалися до тієї межі, коли клеймо «стара діва» починає прилипати до чола і обіцяє через кілька років вже не відмитися.
Марина мала чарівну зовнішнісь: щось середнє між Сарою Монтьель і Софі Лорен. До неї залицялися всякі принци – і на білих конях, і на бoйoвих слонах, і на лексусах, але вона сохла по одному з наших клієнтів, творцеві захоплюючих детективів про сибірських слідчих. Про нього ж марила корректорша Іра – блякла худа блондинка, вся якась вицвіла, незграбна за обідом, хоча, безперечно, розумна і блискуче досвідчена.
Шанси першої всі ми оцінювали як дуже навіть реальні, а поруч з другою Берга ніхто не уявляв: викопане чудовисько-буквоїд і успішний красень – так просто абсурд.
Приносячи рукописи, Валера надовго зависав у нашому відділі. Зі мною він ганяв чаї і розмовляв про велику літературу, з Марішкою кокетував, а над Ірою необразливо жартував. Звичайні відносини іменитого замовника і сумлінних виконавців – нічого особистого, просто багаторічна дружба.
Одного разу перед 8 Березня Берг, як завжди, притягнув купу квітів, вручив нам по коробочці Ferrero Rocher, тільки Ірочці бонбоньєрка чомусь виявилася відкритою і злегка роздутою.
– Ірен, там всередині стартова глава майбутнього шедевра, – повідомив письменник. – Прочитайте, будь ласка, ввечері. Помізкуйте, поправте, якщо щось не так. Поставтеся відповідально, оскільки з цих кількох рядків повинна намалюватися книга моєї долі.
Заінтригував і пішов. А через дві хвилини ми вже потрошили подарунок з незвичайною начинкою. У цукерковій коробкці і правда ховалася фабула романтичної історії, яка поєдналася в сюжет love story прямо на наших очах: Валерій адресував Ірині зворушливі вірші, ніжні приcтрaсті, і фінальний чотиривірш являв собою запрошення під вінець.
Ніхто не вважав послання безсердечним жартом – ми знали Берга як делікатного інтелігентного чоловіка з відмінними, трохи старомодними манерами. Він дійсно закохався в гидке каченя, і це не вміщувалося в наших забитих стереотипами головах.
Після заміжжя гидке пташеня почало перетворюватися в цар-птицю. Іринка, яка залишила роботу, регулярно нас відвідувала. Вона дивно покращала, трохи розповніла, викинула свої сірі трикотажні кардигани і стала носити витончені брюки з красивими блузами, стильно зачісуватися і підфарбовуватися. Такою ми бачили її перед Різдвом, а після нього сталося непоправне.
– Краще б Валерка одружився зі мною! Тоді Ірочка сиділа б тут за монітором і залишилася ціла! – Марина вила і захлиналася, в який раз за минулий рік розмазуючи по моїх плечах туш і гіркі сльози.
Вчора вона знову провідувала подругу, яка пережила після тpaвмu на сніговій трасі п’яту oпeрaцiю. Іра перелетіла через замет і натрапила на чиюсь підняту вістрям вгору лижну палицю. Лікарі врятували їй життя, але не обличчя. Воно стало cтрaхiтливoю маскою.
– Кине її Валерій Ілліч, – зітхали видавничі кумасі. – підлікує, забезпечить грошима і залишить. Щодня спостерігати настільки жaхлuвy картину – подібного і ангел не витримає.
Я теж готувалася до такого фіналу, розуміючи, що самими гарячими молитвами в цій ситуації не створиш дива.
– Віра Андріївна, голубонько, погляньте на дозвіллі, будьте люб’язні, – знайшовши на моєму столі вільний куточок, Берг примостив туди важку теку. – Це ластівка моя складає. Талановита дівчинка! Друга Лагерлеф! З вашим-то чуттям ви обов’язково оціните. Погортайте, Вірочка, зробіть ласку!
Казки, написані Іринкою, і справді були чарівними і цілком гідними публікації. Через чотири місяці, забезпечені забавними ілюстраціями, вони вирушили до читачів, а Берги, які очікували малюка, – в Карлові Вари.
– Перед пoлoгaми повернемося з новими книжками, – пообіцяло нам щасливе подружжя перед від’їздом.
Читайте також: “Я йому шкарпетки перу, догоджаю, готую, а, виявляється, серйозних стосунків між нами немає, він вільний”
Кохання не сліпе, а всесильне. Воно ховає в тінь все пoтвoрне, сyмне, злe і заливає світлом добре, позитивне, радісне. Ось таке у нього в цьому світі завдання.
