Відсталі батьки вчать синів, що «дівчаток ображати не можна». Тоді треба вчити дівчаток, що «хлопчикам не можна відмовляти». Для симетрії. Руйнівний потенціал у обох фраз однаковий.
Але жарти в сторону! Треба бути зовсім сліпими, щоб не помічати явного виродження чоловіків в нашому суспільстві. І потрібні лише три фрази, щоб цей процес продовжував косити наші ряди в наступних поколіннях.
Ми сидимо з моєю знайомою в кафе і після розмови про справи заговорили про дітей, у нас хлопчики.
– Я давно зрозуміла, що важко виховати справжнього чоловіка, коли хлопець не бачить прикладів чоловічої поведінки.
– А що ти вважаєш прикладом чоловічої поведінки?
– Ну, я кажу йому, що дівчаток не можна ображати
– А хлопчиків можна? А песиків? А бабусь? Ти розумієш, що подібними фразами ти гарантуєш своєму синові проблеми в дорослому житті?
У нас не було на цю тему суперечки, ми просто спілкувалися. До того ж моя знайома цілком адекватна, щоб в такому важливому питанні, як виховання чоловіка, все-таки послухати чоловіка.
Я, до речі, давно помітив, що жінки, описуючи ідеального чоловіка в вакуумі, приводять певний перелік формулювань. Але, якщо ускладнити експеримент і перевести фокус уваги на її сина, формулювання змінюються. Скажімо так: від споживчих на загальнолюдські. Наприклад, з’являється слово «вільний».
Отже, я вважаю, що є 3 фрази, які при регулярному повторенні зроблять з хлопчика проблемного чоловіка, якщо не тупу колоду.
1. Не можна ображати дівчаток.
В такому чистому вигляді фраза ставить хлопчика в підлегле становище, а дівчаткам дає індульгенцію на довічні маніпуляції. Дівчата ж чують ці установки, вони знають про їхнє існування, і, звичайно ж, використовують. З того моменту, як дівчинка усвідомила собі це слабке чоловіче місце, їй досить в будь-який момент зобразити образу, щоб викликати у хлопчика почуття провини.
Жіночі образи, таким чином, для чоловіків непередбачувані, але не тому, що ми товстошкірі, а вони загадкові. Зовсім ні. Більшість жіночих образ виникають не тоді, коли ми зробили реально боляче, а коли це потрібно жінці. Ось і вся непередбачуваність.
Хлопчики ховають свої образи, а дівчатка демонструють. Просто хлопчики не навчені витягувати з образ користь. Жіночі сльози – це взагалі ядeрна бoмба, це ж всі знають. Ми нічого поганого не замишляли і нічого поганого не робили; або зробили, але не задумували; або задумували хороше, але не вгадали, і тут – БАЦ! – ми вже погані, значить, треба виправлятися. Слізки висохнуть дуже швидко, а колечко залишиться.
І все це просто тому, що установка «не можна ображати дівчаток» занадто загальна і розмита, щоб реально служити вихованню та формуванню усвідомлених життєвих цінностей. Чоловік не зможе навчитися діяти в своїх інтересах, якщо буде озиратися: а чи не ображає він своїми діями якусь жінку в радіусі 50 метрів? Якусь завжди образить, інфа 146 відсотків.
Будь-який чоловік знайде у своїй історії випадки, коли він діяв на шкоду своїм інтересам, щоб не образити якусь жінку. Це називається «свобода»? Якщо ми навіть передбачити не можемо, на що конкретно вона може образитися. Не можна на людину покладати відповідальність за почуття інших людей. “Образа” – з цієї серії.
Поясню: треба говорити конкретно, що означає «ображати». Наприклад, «не можна бити дівчаток, якщо вони не б’ють тебе», і сенс дієслова «ображати» конкретизується, а не переноситься на всю гіпотетичну сукупність дій. Або «не можна навмисно вказувати на недоліки, які людина не може виправити». Це вже для дітей старшого віку, так. І, до речі, помітили, що ці правила не тільки до дівчаток відносяться? Значить вони правильні.
І тоді хлопець виросте з нормальною адекватною реакцією на явні маніпуляції через почуття провини: «Хочеш страждати – це твій вибір. Тебе щось не влаштовує – давай обговоримо». Хоча б з’явиться презумпція невинності в розборках, а не так, що ти винен тільки тому, що у неї очі на мокрому місці.
Ну і чисто для симетрії. Коли-небудь ви чули, щоб батьки строго так говорили дівчинці: «не можна ображати хлопчиків»? Навряд чи. Значить можна! Нормальне суспільство?
2. Дівчаткам треба поступатися.
У тому ж кафе з цією моєю знайомою під час нашої розмови ми спостерігали разом таку сцену. Бачимо пару з дітьми. Тато так авторитетно каже: «Ідіть мити руки!». Хлопчик років 6 і дівчинка років 8 наввипередки мчать до санвузла. Перед самими дверима дівчинка бортує хлопчика cтeгном, і хлопчик пролітає далі. Потім повертається до дверей, там всередині метушня, обидва повертаються до столу.
– Мама тато! А він штовхається! Дівчаткам же треба поступатися!
– Так, дівчаткам треба поступатися! Ти що витворяєш!
У хлопця сльози в очах: він постpaждав від фізично більш розвиненої сестри, і він ще й винен. І не можна зізнатися, що він слабший, і плакати не можна, бо «не по-чоловічому». Діти в цій сцені всього лише діти, і вся стратегія їхнього подальшого життя закладається батьками в подібних ситуаціях. Батьки, як роботи, пробубоніли завчену фразу, не вникнувши в ситуацію.
Ось виріс хлопчик, впевнений, що «дівчаткам треба поступатися». Чим конкретно поступатися – місцем в тролейбусі чи вигідним проектом на роботі? А усім: і тим, і іншим. І ось він такий весь джентльмен, дівчаткам поступається, приїжджає додому, і що він там чує? Що він лoх і невдаха. А він винен? Йому так в голову люблячі батьки заклали. А сказати йому, що він лoх і невдаха – це не образа? Образа, але хлопчиків ображати можна.
Може здатися, що я перебільшую. Ні, не перебільшую. Це базові ціннісні установки, вони діють, не озираючись на нашу свідомість: що в буквальному вигляді закладено батьками в дитинстві, то і рвоне, коли прийде час. Воно потім, буває, коригується, іноді, з роками, якщо пощастить, у декого. Але перш, ніж нормалізується, пройдуть роки, а потім маятник хитнеться в протилежну сторону. І дівчаткам дістанеться.
Дівчата люблять джентльменів. Але століття джентльменів збігалося зі століттям леді, а леді не брали участь в бізнесі і не конкурували з чоловіками. І взагалі все це сильно романтизоване уявлення про життя вузького прошарку суспільства, давно і неправда.
Істинне джентльменство – результат вільного усвідомленого вибору, а не вбuта в голову звичка. До того ж, якщо зараз відправляти хлопчиків з джентльменськими установками в світ хижаків обох стaтей, то життя буде гарним, але недовгим. Джентльмени вмиpaють першими. Хоча, загалом, чому б не поступитися дамі місцем в метро? Головне – не поширювати це правило на всі сфери життя без розбору. Цілком можна любити і поважати певне число жінок, при цьому не намагаючись їм постійно поступатися в життєво важливих питаннях.
3. Молодець, слухняний хлопчик.
Для мене видається очевидним, що людина відтворює ту поведінку, яка заохочується. Заохочуєте красу? Отримайте красу. Заохочуєте інтелект – отримаєте інтелект. Заохочуєте слухняність? Отримайте слухняність. Заохочуєте самостійність? Отримайте самостійність. Однак і просто слухняний чоловік в господарстві знадобиться. Ага, особливо якщо на прикметі є неслухняний коханець, вільний і сильний чоловік.
Чому хороші дівчатка люблять хуліганів? Свобода, самостійність, готовність встановлювати і відстоювати свої правила, сила духу. Ну або щось на зразок. Поправте мене, якщо помиляюся.
А що роблять слухняні хлопчики? Вони живуть з мамами, наприклад. Тому що 1) мама образиться, якщо він поїде жити окремо. А мама – головна жінка в житті, а дівчаток ображати не можна. 2) Мама дуже просить, а «дівчаткам треба поступатися». 3) Як же не послухатися маму?
У таких зневажених жінками чоловіків насправді висока мета і дуже важка ситуація, це без іронії. У всіх свої труднощі і свій шлях подолання. Ви думаєте, що такий чоловік тюхтій, а ви молодець? Ваша особисто яка заслуга в тому, що у вас з тим мужиком різні батьки, і вони по-різному вас виховали?
Я живу самостійно з 17 років, але я розумію, що це, в першу чергу, не моя, а заслуга моєї мами, яка все дитинство мені твердила: «думай своєю головою». Не пам’ятаю, щоб мене хвалили за слухняність.
Що я в цілому хочу сказати?
Розквітаюче жононенависництво – це, на мій погляд, зворотний рух маятника після жонопоклоніння. Це результат колись пред’явлених батьками особливих вимог до хлопчиків. Ті виросли і усвідомили, що світ інший, що вони виконували свою частину договору, але не отримали нагороди. І головне: ніби й звинуватити нікого. Батьків же не звинуватиш. Та й немає в чому батьків звинувачувати – робили, як могли. І звинувачуються всі жінки скопом. Це нерозумно і неконструктивно, як будь-яка крайність. Але за помилки батьків розплачуються діти.
І, так, ще чоловіки, буває, п’ють. Коли кілька ціннісних установок суперечать одна одній. Це особисто моя думка, що одна з причин чоловічого aлкoгoлізму – спроба знизити вагу одних установок в порівнянні з іншими, оскільки в незміненому стані свідомості для цієї конкретної людини вибір неможливий. Горілочка капне на одну чашу терезів, і тоді легше вибирати лінію поведінки.
Звичайно, я не можу скласти повний список того, що не можна говорити хлопчикам. Але вже як є. Чи можуть такі фрази виховати відповідальну вільну чоловічу особистість, здатну приймати рішення? Навряд чи. А, якщо рішення не приймає чоловік, його прийме жінка, і зовсім не в його інтересах.
Так склалося, що протягом короткого часу я почув ці 3 фрази. Вони, напевно, найпоширеніші, і в такому розмитому значенні однозначно шкідливі для психіки майбутніх чоловіків. Хоча багатьом жінкам зручні. Якщо мова не про вашого сина.
