У 17 років у неї була двійня. Коли її хлопець та друзі дізналися, то відвернулися від неї. Ба більше, батьки Валентини Григорівни, тобто мої прабабуся та прадідусь не підтримали власної доньки

Моя бабуся Валентина Григорівна, мати двох дітей та в якої є аж п’ятеро онуків.

Одного разу, коли ми сиділи з нею, пили чай з пампушками, і як завжди розмовляли про життя, я вговорила її розповісти свою історію.

Бабуся спочатку не хотіла, але подумавши сказала, що це тільки для того, щоб я взяла собі на замітку і зрозуміла, що все, що не робиться в житті то тільки на краще.

У 17 років у неї була двійня. Коли її хлопець та друзі дізналися, то відвернулися від неї.

Ба більше, батьки Валентини Григорівни, тобто мої прабабуся та прадідусь не підтримали власної доньки.

Але вона не здалася, не кидаючи школу, влаштувалася на роботу, з дітками допомагали та сиділи по черзі дві найкращі подруги.

На щастя батьки до цього ставились з розумінням, на відміну від її власних.

Я й досі не можу повірити, що вони могли відмовитись від бабусі та своїх власних онуків.

Але бабуся розповіла, що тоді були зовсім інші часи і батько її був дуже строгим і завжди переживав, що про нього скажуть люди.

Бабуся закінчила інститут і в ньому ж зустріла хлопця, який і став її підтримкою, опорою та коханням на ціле життя.

Петро Ігнатович, заради бабусі втікав з лекцій, щоб посидіти з її дітьми, поки вона ходила здавати екзамени.

Хоч його батьки були проти, того що він ходить до бабусі, але він все рівно з нею одружився.

Читайте також: Я поїхала працювати в Польщу ще минулого року. Мій, залишився в Україні. Все загострилось через три місяці після мого переїзду. Дальше мене очікував поворот найнесподіваніший

І який, ось уже 50 років любить її дітей, тобто мою маму та дядька, як своїх власних.

І мама з своїм братом йому дуже вдячні за їхнє щасливе дитинство та щасливі очі матері.

І мені як і решті онуків, теж є за що подякувати Петру Ігнатовичу. Адже про такого дідуся ми й не могли і мріяти.

Автор: Нінель. Передрук заборонений.

You cannot copy content of this page