У 19 я вирвалася нарешті таки з під батьківської опіки. Два роки я вмовляла батьків відпустити мене на волю, тихо заздрячи одногрупникам, які щосили насолоджувалися студентським життям в гуртожитках або в орендованих квартирах.
– Запустиш навчання, сесію провалиш, так вилетиш з інституту! – кричав батько.
Бабуся вторила:
– Заб’єш голову хлопцями та ще в подолі не дай Бог принесеш.
Ближче до четвертого курсу нарешті здалися. Джерело
Ми з батьком об’їздили купу адрес, так йому все не подобалося: то плата висока, то обстановка не та, то до університету далеко добиратися. І ось нарешті коли ми збиралися подивитися з ним чергову квартиру, я сказала, що це останній варіант. Я втомилася від цих нескінченних оглядин, там і буду жити.
На моє щастя затишна квартирка в старенькій хрущовці виявилася найкращою з тих, що ми бачили. Відпустили ріелтора, виходимо, а батько починає знову бурчати мовляв даремно ми дочко поспішили, треба було з сусідами поспілкуватися, вивідати хто живе в цьому будинку, чи не небезпечно повертатися вечорами, он які кущі великі!
Тут на татове щастя з під’їзду вийшла жінка років п’ятдесяти, він до неї прямо і попрямував. Розповів, що відпускає свою кpoвиночку з під батьківського крила, і поцікавився кpимiнaльною обстановкою в районі. Жінка посміхнулася, явно зворушена такою батьківською турботою, запевнила, що все в окрузі і в її будинку тихо і спокійно. Контингент в основному літній, будинок-то не новий.
На прощання батько простягнув їй папірець зі своїм телефоном, мовляв раптом я вирішу включити музику серед ночі, або ще що, нехай телефонує в будь-який час дня і ночі.
Дама розсміялася, а я густо почервоніла.
Жінку звали Анастасія Сергіївна і з нею ми з наслідку дуже подружилися. Почалася все з невеликих посиденьок на лавочці, я її часто зустрічала, коли поверталася з навчання, вона вигулювала собачку і сідала перепочити трохи.
Незабаром вона знала про мене можна сказати все, а я про неї лише те, що живе жінка поверхом вище. Вона була завжди така легка, весела, розумна і вихована, що я навіть мимоволі якось подумала: «От би моя мама була б така ж!»
Ось так в один теплий весняний деньок сиділи ми з нею на лавці, обговорюючи якусь нісенітницю, поруч кружляв її пес Дік, як раптом в наш під’їзд звернув хлопець, на якого я давно задивлялася.
Скажу чесно, у мене аж дух захоплювало при вигляді його. Але я лише червоніла як помідор і боялася, він же кивав мені й завжди проходив повз.
Анастасія Сергіївна уважно дивилася, як я мало не згорнула шию, простеживши за ним, і запитала:
– Знаєш його?
– Ні, що ви, але дуже хотіла б.
– Хочеш познайомлю? – підморгнула вона
– Ні, спасибі як-небудь сама.
Я знову густо почервоніла і втупилася в підлогу.
З Дімкой я дійсно скоро познайомилася, коли пішла виносити сміття в старій футболці і таких же трико з пташиним гніздом на голові замість зачіски. Ось знала б, вбралася і шпильки взула!
Подружок у мене в новому будинку не було, виговоритися довелося Анастасії Сергіївні.
– Рано чи пізно чоловік все одно побачить свою жінку в натуральному вигляді – мудро сказала вона, – і повір мені, набагато краще якщо це відбувається відразу, тоді зовнішність коханої не стане для нього «сюрпризом» потім.
Треба сказати, що моя мудра сусідка не раз ставала паличкою виручалочкою для мене, завдяки її порадам ми з Дімкой стали парою і я не наламала дров.
Одного разу я запитала у неї, а чи знає вона його батьків.
– Звичайно! Дуже хороші люди, – сказала вона і якось загадково посміхнулася.
– А не покажите мені їх?
– Покажу обов’язково.
Потім ми стали з нею бачитися рідше, я була на навчанні, а вечорами на побаченнях з Дімою.
А тут він повідомляє мені, що в суботу його батьки чекають мене на чай. Того ж вечора я подзвонила Анастасії Сергіївні, посоромившись піднятися до неї, взагалі я жодного разу в неї не була за весь цей час.
Пам’ятаю мене трясло, і я завалила її питаннями: що надіти, про що говорити, що взяти з собою на гостинець.
Вона знову розсміялася:
– Так все буде добре, Машо, торт візьми і досить, ти якось говорила, що відмінно печеш.
– А може ще коньяк? Батькові?
– Ні, торт і все!
Вона була така категорична, що я послухалася.
У призначений день, в своєму кращому платті і з макіяжем я чекала Діму зі свіжоспеченим тортом. Серце шалено калатало, я не знаходила собі місця.
Він забіг до мене в радісному хвилюванні.
– Ти готова?
– Так.
Ми піднялися на поверх вище і Дімка відчинив переді мною двері.
– Прошу!
Переступивши поріг я розгубилася, адже це була квартира Анастасії Сергіївни. Тільки я відкрила було рот сказати Дімкі, що ми напевно помилилися поверхом, як вийшла вона.
– Ну, знайомтеся, – мало не реготав він – це моя мама!
Від несподіванки я мало не впустила свій торт на підлогу. А Анастасія Сергіївна залилася гучним сміхом в унісон з сином.
Шoк пройшов і мене захопила буря почуттів. Спочатку здивувалася, потім розсердилася, що мене так провели і нарешті зраділа, що саме вона виявилася мамою Дімки.
Вже потім Діма зізнався, що мама всіляко обробляла і його розхвалюючи мене. Тільки завдяки їй він і звернув на мене увагу, ось хитрюща жінка!
А незабаром ми одружилися, я закінчила інститут, влаштувалася на роботу звідки і пішла в декрет. Живемо ми як і раніше зі свекрухою по сусідству, вже не знаю, як іншим, а мені з моєю пощастило! Просто неймовірно!
