Ми познайомилися на роботі, працювали разом над спільним проектом. Обиралися шість пар, дівчат і хлопців які раніше одне одного не знали. Пари складалися за зростом, щоб виглядали гармонійно. Чотири місяці спільної роботи пролетіли швидко. На той час у нього була дівчина, у мене – хлопець, наші стосунки з просто ділових перетворилися в дружні, і далі не зайшли.
Як з’ясувалося згодом, він не хотів мене відбивати у колишнього хлопця, навіть якщо він був незнайомцем. Проект був успішно закінченим – причин для зустрічей більше не було, і ми розійшлися кожен своєю дорогою.
Лише через декілька місяців ми випадково зустрілися прийшовши на колишнє місце роботи. Випадково, тому що а ні я, а ні він більше не працювали в цій фірмі. Ми проговорили декілька годин, і на останок я попросила подзвонити, якщо йому підвернеться хороший проект. І знову тиша.
Він все таки зателефонував, хоча й минуло чимало часу. Тоді я вже змінила свій номер телефону і вставив стару картку тільки для того, щоб знайти якийсь номер в контактній книзі. І саме в цей час пролунав дзвінок. Він розповів про новий кастинг: дату і місце проведення.
Після кастингу ми пішли в кафе, щоб зігрітися склянкою гарячого чаю. Розмовляли на всілякі теми. Після багатьох місяців спільної роботи я була упевненою, що в нього немає до мене жодних почуттів. І я розповіла, що розійшлася з своїм хлопцем. А він, що прокинувся сьогодні вранці з твердим рішенням, що я повинна бути тільки з ним. Це справжній подарунок долі.
Через тиждень ми разом поїхали на пікнік. 13 лютого мороз мінус 15, засніжений ліс, багаття, яке не хотіло горіти, і шашлики, які не хотіли смажитися. Він зізнався мені, що я сподобалася йому з самої першої зустрічі, але мої стосунки з іншим зупиняли.
А ще додав, що тепер не відпустить мене, навіть якщо я буду чинити опір. А я й не проти. Я й сьогодні пам’ятаю той день. Саме тоді зародилося наше кохання: маленьке боязке світло, яке з часом переросло в сімейне вогнище. Багато закоханих святкують День закоханих 14 лютого, а ми 13-го.
Фото Андрій Петров
