Вона зібрала дитину, чим тепліше закутала і відвела до місцевого дитбудинку. Там вона залишила сина. Але ж тоді її чоловік буде щасливий? Але вдома її щекав ще один біль

В цей момент здавалося, що все набуло гіркого присмаку… Її найсолодший чай та пряники й то були переповнені гіркого присмаку…

Кімната була оповита її плачем, здавалося, меблі хотіли від нього заховатися, але не могли, він наситив їх. Її думки були тільки про минуле, вона так хотіла повернути все. Все, що було раніше, але ніколи не повториться, бо годинникова стрілка ніколи не повертається назад. Джерело

Вона ще ніколи так не засуджувала себе, як цього разу. У її голові точно відчувався крик дитини, але він був тільки у її голові…Цей її вчинок був у рази гірший за інші. Нічого її так зараз не гнітило, як власна присутність. Вона, як ніколи раніше відчула велике несамовите бажання помepти. Просто тут і зараз. Вона хотіла звeсти раxунки з життям, взяти мотyзку, чи нiж, але вона просто ніяк не могла змусити себе піднятися та зробити це…

Вона сиділа та дивилася у стелю. Вона ненавиділа цю тишу. Вона точно хотіла почути плач дитини, але не могла…

Вона постійно прокручує момент, як вона збирає повільно дитину, чим тепліше закутує її та йде до місцевого дитбудинку. Там вона залишає його… Свого єдиного синочка… Але ж тоді її чоловік буде щасливий? Правда?

Читайте також: Я лінива і егоїстична мати, а ще я маю наглість просити дітей допомагати по дому та зробити мені чаю

Ось вона йде додому і хоче чим швидше потрапити в обійми того, хто змусив її зробити найгірший вчинок у її житті. Вона повільно відчиняє двері, але його немає… Вона бігає шукає його… Але його ніде немає…. Він покинув її, а вона – свою дитину.

Вона так хотіла про це кричати, рвaти волосся на голові та просто вбuтuся, але не могла…. Вона так і сиділа дивлячись у стелю та чуючи тільки тишу у відповідь на свій несамовитий мовчазний крик.