Вперше я заміж вийшла в 20 років. Ми дуже кохали одне одного, мріяли дожити до глибокої старості і наpoдити дітей. Але не склалося. Через рік після весілля мого Андрія не стало. Свою двокімнатну квартиру він залишив мені.
Перша свекруха не претендувала на спадщину сина. На жаль, я не наpoдила від Андрійка дитини, а більше у свекрухи нікого не було. Заповіт на свою квартиру вона пообіцяла написати теж на мене:
-Тебе любив мій син, значить він вважав тебе гідною, – сказала Марія Олексіївна, – крім тебе в мене немає родичів. Я розумію, що ти молода і вийдеш заміж, але я хочу, щоб твої діти стали і мені не чужими. Джерело
Я розплакалася. Ця жінка стала мені другою мамою. Вона і переконала мене, що потрібно жити далі, виходити заміж, наpoджувати дітей.
Якщо чесно, то я просто не зустріла такого чоловіка, як Андрій. До мене залицявся мій колега Віктор, доглядав давно, коли мені було вже 28 років, я зважилася і ми одружилися.
Жити стали у мене, в тій квартирі, яку залишив мені пoкiйний чоловік. А ось друга свекруха була жінкою зовсім іншого ґатунку.
Вона чомусь вирішила, що я дуже багата.
-Ось тобі все і відразу. І квартира в столиці, і чоловік, – говорила Зоя Іллівна, – а моя донечка, Вітіна сестра, заміж вийде і прийде з чоловіком до мене. Їй квартирки на халяви не дісталось!
Мені такі розмови були дуже неприємні. А ще свекруха прямо говорила:
-Ось твоя Марія пoмpе, квартирку тобі заповість і ти віддаси її моїй доньці, – свекруха аж потирає руки від нетерплячки.
Звичайно, прям розбіглася! У мене є своя рідна молодша сестра. Таня. Батьки наші живуть далеко, в селі, а сестричка вийшла заміж за такого ж приїжджого, орендують житло.
Але свекрухі я про це не говорила, бажаючи Марії Олексіївні довгих років життя.
Йшли роки, я наpoдила сина, давши йому ім’я Андрій. Відсиділа в декреті, хлопчика в дитячий сад віддала, а сама вийшла на роботу. Зарплати чоловіка нам не вистачало, він працював доба через три, але підробітків не брав, вважаючи, що і так втомлюється достатньо.
Якось батьки привезли мені з села м’ясо, мовляв, Таньки вдома немає, подзвониш їй і вона приїде і забере свою частку. Таня, яка була вaгiтна і мyчилася від тoкcикoзу, обіцяла приїхати на наступний день, до вечора.
Вранці я пішла на роботу, а ввечері м’яса в холодильнику не виявилося. Взагалі! Питаю чоловіка, хто приходив?
-Мама була, – мимрить чоловік, – вона в холодильник полізла і забрала все, сказала, що нам твої предки ще привезуть.
Я зателефонувала свекрусі і відчитала її: вона взяла без дозволу і не тільки наше з чоловіком.
-Ішь ти, м’яса свекрухі пожаліла! Чи ж варто, – почала свекруха, – дочка з чоловіком на шашлики зібралися з друзями, день народження у нього, а у них грошей немає.
Звичайно у них грошей немає, зовиця щотижня собі шмаття купує. І зовсім не дешеве. Відчитала я свекруху і попередила більше ніколи нічого з мого будинку не брати, не запитавши.
А через тиждень, коли чоловік був вихідний, я не виявила у себе ліжечка Андрюшкиного, він виріс і я спакувала ліжечко, яке планувала віддати сестрі.
Як ви здогадуєтеся, ліжко зперла свекруха, заявивши мені по телефону:
-Тобі воно вже не потрібне, а у мене дочка зaвaгiтніла, тест вчора дві смужки показав. А мені плювати, що це ти сестрі хотіла віддати. Мій син в сімейний твій бюджет теж гроші приносить, так що ти про свою сестру думаєш, а він про свою! Хто перший взяв, той і молодець!
Ну не нахаба? І головне, знову таємно від мене. Я до чоловіка, кажу можна було ж сказати.
-Вона мені сестра, і так у них житла немає, тому що Марія Олексіївна зажилась на світлі, так я ще й ліжечко віддати не можу? – заявив чоловік словами своєї матусі.
Тут я не витерпіла, отчесала чоловіка на чому світ стоїть! Ти ба, всією сім’єю прямо чекають смepті хорошої людину, та ще й розраховують на її квартиру.
Тані я інше ліжечко купила, нове, в подарунок, з чоловіком тиждень не розмовляла. Він в три рази менше, ніж я заробляв, тому на рахунок моїх витрат говорити права не мав. Зрештою, його мати потягла ліжечко, яке я сестрі обіцяла.
А потім з квартири нашої гроші зникли. Велика сума. Я збирала собі на машину. Чоловік водійських прав не мав, але про майбутнє придбання матусі проговорився. Тут я вже не витримала, поїхала до свекрухи з вимогою віддати мені мої чесно зароблені кpoвні.
-Нічого я тобі віддавати не буду! – заявила свекруха, – мені син дав, він заробляє, що, вже не може і подарунок матері зробити!
-Ні чого собі подаруночок, в 30 тисяч!
-Нам гроші потрібні, ми машину купили, – заявила свекруха, – а ти б якщо машину купила, нас возити б не стала!
Тобто на мої гроші вони виконали мою мрію, але тільки для зовиці!
Чоловік став на бік матері:
-Я заробив, – кричав він, – я глава сім’ї і маю право розпоряджатися моїми грошима!
А ось тут, досить, спасибі тобі, годувальнику, за сина, а тепер збирай речі і вали звідси, більше я терпіти ваші нахабні витівки не маю наміру.
Вигнала, довго розлучалася, чоловік все назад просився – його ж в маминій квартирі не чекали. Але я вирішила безповоротно! До біса таку рідню.
А через рік не стало Марії Олексіївни. Уявляєте, ці убогі звідкись про це дізналися, мені зателефонувала тепер уже колишня свекoбpа:
-Ти обіцяла віддати квартиру моїй доньці! Пам’ятаєш? Ти чоловіка вигнала, нам тепер тут і зовсім не продихнуть. Так що давай, виконуй обіцянку!
Я розреготалася навіть, від такого наївного нахабства! Вони всерйоз чекали і сподівалися на те, що я цілковита ідioтка?
У квартиру Марії Олексіївни в’їхала моя Таня з чоловіком і донькою. Накопичать на перший внесок і з’їдуть, а квартиру я здавати буду, поки Андрюша не підросте.
