Я народилася і виросла в селі за 40 км від міста. Була у мене подружка з якою я могла поділитися своїми секретами. Сім’я у мене була не дуже благополучна, точніше мама, а тато крутився як тільки міг. Освіти у мене 10 класів. Дуже сильно діставалося від матері.
Подружка моя була дуже спритна, а я спокійна ось тому напевно ми з нею і здружилися. Коли вона бігала на дискотеку брала мене з собою. Батьки мені не дозволяли з нею ні куди ходити, так я вночі через вікно бігала.
Одного разу тільки прийшли ми танці, так місцевий хлопець став до мене чіплятися. Його відмовляли, але він нікого не хотів слухати.
І тут під’їхала машина, з неї вийшли троє міцних хлопців. У Іллі відразу пропав інтерес до мене, воно й на краще. Тепер йому треба було розібратися хто такі і чого прийшли. Так як він перший став задиратися отримав по заслугах.
Один з хлопців побачив мене з натовпу і підійшов. – Ти чому така сумна стоїш? Образив хто?
– Ні. Несміливо відповіла я.
У цей вечір Кирило проводив мене до будинку. Розповідав про себе чим займається.
З його слів я зрозуміла, що він досить забезпечена людина.
Наступного дня подруга розпитувала хто він такий. Я вирішила, що все їй розповідати не буду.
До мене він приїжджав рідко. Раз чи два на тиждень. Говорив, що графік роботи завантажений.
Коли він приїжджав подруга бігла поперед мене і мало на шию не стрибала до нього.
Через три місяці нашого спілкування він покликав мене заміж.
Я погодилася, і так в житті нічого хорошого не бачила. Мої батьки були проти, але я їх не послухала.
Вийшла заміж, весілля було шикарним.
Квартира у Кирила була своя, так після весілля ми поїхали відразу туди. Мені здавалося, що все це сон, чоловік хороший, достаток. Та й я тепер хотіла вчинити вступити на заочне відділення, у мене зявилася цікавість до життя.
Через три місяці після весілля дізналася, що чекаю дитинку. Чоловік дуже зрадів, носив мене на руках.
Подруга приїжджала рідко.
Я була на сьомому місяці, коли ближче до півночі до нас заявилася подруга. Сказала, що хоче переночувати. Чоловік був не проти.
Їй постелили у вітальні, а самі пішли спати в свою кімнату.
Вночі я прокинулася від того, що хотіла пити. Хотіла попросити Кирила, щоб приніс водички, але його поруч не виявилося.
Коли я підходила до кухні, то почула розмову, як подруга йому про мене говорила гидоти, чоловік мовчки слухав все це, а коли я зайшла на кухню вона обіймала його зі спини і чмокали в шию, говорила що з нею йому буде краще.
Я тоді дар мови втратила. Але зібралася силами і виставила її за двері і сказала, щоб вона більше не з’являлася на порозі нашого дому.
Зажадала пояснення від чоловіка, що він робив разом з нею на кухні.
Він сказав, що просто пішов попити води і не помітив як увійшла вона. Почала скаржитися на своє життя, яка вона нещасна, та нікому не потрібна. Він навіть сам не помітив як вона підійшла до нього і почала обіймати.
Він просто хотів її вислухати, вона ж начебто моя подруга.
Я просто вчасно зайшла в кухню, що все не зайшло так далеко. Чоловік попросив вибачення за те, що мало не пішов на поводу у подруги. І сказав, більше такого не повториться, що буде контролювати свої емоції.
Я його пробачила, бо дуже кохаю.
У визначений термін у нас народився синок, а через два роки – ще й донечка.
З подругою більше не спілкуюся. Тепер навчена і більше нікому не розповідаю про щасливі моменти в моїй родині, щоб не заздрили.
