fbpx

“Я наpoдила двійню від свекра аби втримати чоловіка”

Ми з Андрієм познайомилися, коли нам обом було трохи за двадцять. Я сама – приїжджа, тільки закінчила інститут і влаштувалася працювати в торгову компанію економістом. Андрій же вже працював тут менеджером і під час навчання на неповну ставку, а тепер, після закінчення інституту, став старшим менеджером за своє старання і працьовитість.

Мені відразу сподобався цей хлопець, я посміхалася йому при кожній зустрічі, і одного разу він відповів мені взаємністю, запросив на побачення. Так ми почали зустрічатися, а через півроку одружилися.

Весілля у нас не було, тому що самі ми заробляли ще не багато, а батьків напружувати не хотілося, їх і так у нас було по одному. Моя мама з батьком розлучилася ще коли я була зовсім маленькою. Допомоги ми від нього ніколи не бачили. А у Андрія був один батько, овдовілий кілька років тому.

Жити ми стали в квартирі чоловіка і його батька, Григорія Петровича. В принципі, нас все влаштовувало: у нас була своя кімната, куди тесть ніколи не заходив, та він і взагалі ніколи не ліз в наше сімейне життя.

Григорію Петровичу було всього сорок три роки і я не розуміла, чому він не одружився ще раз після того, як залишився один. З Андрієм я на цю тему не розмовляла, боячись нагадувати про матір.

Відразу після весілля, ми вирішили зважилися на дитину. Андрій хотів цього навіть більше, ніж я. Але місяці проходили, а вaгiтнiсть так і не наставала. Нам довелося пройти обстеження. Суворий діагноз був у чоловіка. Він не міг мати дітей після якоїсь там хвороби, перенесеної в дитинстві, про яку він навіть і не пам’ятав, а ось в його дитячій карті лікар знайшов причину його бeзплiддя.

Ми обидва були дуже засмучені, наше сімейне життя, здавалося, втратило сенс. Ми стали часто сваритися, перестали проводити час разом. Після чергової сварки, Андрій взяв куртку і пішов, голосно грюкнувши дверима.

Я сиділа на кухні і ридала ридма, коли до мене підійшов Григорій Петрович. Він ніжно обійняв мене за плечі і почав питати про те, що трапилося. Я, з горя, розповіла йому про нашу проблему. Батько чоловіка мовчки вислухав мене і запропонував вихід із ситуації.

Такий вихід був кoшмaр з точки зору моралі, але він був єдиним і міг усе виправити, а я дуже любила Андрія і не хотіла втрачати його. Григорій Петрович запропонував мені зробити ЕKО, а донopський матеріал взяти його.

– Настя, я поговорю з сином, скажу, що мені теж такий діагноз ставили, типу спадкове це у нас і хвороба тут ні до чого зовсім. Скажу, що треба краще старатися і все вийде, вийшов же він у мене, та ще й копія я уродився.

– Григорій Петрович, але це ж обман?

– Настю, крім нас з тобою, ніхто про нього не дізнається. Зате мій син буде щасливий. Знаєш як я люблю його? Анітрохи не менше, ніж ти, між іншим! А дитинка то все одно рідна нам усім буде, ну не чужу ж з дитбудинку брати ?!

Читайте також: Від новонародженої мати відмовилась, тільки брошку дала прощаючись. По ній і знайшла дівчинку через роки

Нічого не вдієш, я погодилася. Коли Андрій повернувся додому, батько викликав його на серйозну розмову до своєї кімнати. Не знаю вже що він там йому сказав тоді, але чоловік мій змінився. Ми перестали сваритися і стали завзято заводити дитину. Через кілька місяців я організувала Андрію відрядження, а сама лягла на ЕKО в цей час.

І, о диво, все вийшло. Тільки ось прижилося у мене два ембріона відразу. Вирішили з тестем залишити обох, Андрію повідомили пізніше. Він стрибав від радості як дитина, кружляв мене на руках, а батька дякував за те, що на шлях істинний наставив. Я наpoдила двійню: хлопчика і дівчинку.

Джерело.

You cannot copy content of this page