Минулого тижня мене запросив на зустріч новий потенційний клієнт по роботі. Солідний чоловік, власник компанії в США. Я прийшла і готувалася розповідати про свій бізнес, але виявилося, що він прийшов поговорити про щось зовсім інше. Він виявився моїм братом, від колишньої співробітниці мого батька.
Багато років тому у батьків була своя компанія. Мій батько завів собі кохання на стороні, молоду прибиральницю з офісу. Говорив їй, що він покине мою матір і одружиться з нею. Невдовзі у них з’явився спільний син, а батько так і годував її обіцянками.
Зрештою мама все дізналася і сказала йому, щоб йшов до своєї вискочки, але, звичайно ж без усього. Він покинув свою кохану і залишився в сім’ї, а її звільнив. В результаті покинута дівчина не захотіла більше жити, сина виховували її батьки. Мій батько ніколи не признавав малого і, здається, не бачив його взагалі.
Мені тоді було три роки і я нічого не знала. Мої батьки завжди були разом і засуджували зраду й аморальну поведінку.
Спочатку я думала, що цей чоловік збрехав мені, запитала про все маму. Вона підтвердила історію, але сказала, що це нас не стосується і нехай мій батько сам розбирається. І взагалі, що це не моя справа. А батько сказав, щоб я більше не зустрічалася з тим жебраком.
Молодий чоловік хотів зв’язатися з батьком, але він відмовився від зустрічі, сказав, що нічого не знає і не пам’ятає. При зустрічі брат говорив мені, що просто хотів знайти своїх рідних – у нього є своя сім’я, але хотілося й родичами по батьковій лінії познайомитися.
Я зустрічалася з ним двічі, а потім він повернувся в Штати. Нав’язуватися він не збирається, нікого не звинувачує – здається, що він добре справляється зі своїм особистим життям і з грошима.
Я обурена, мені соромно за своїх батьків і я більше не вірю їм. Мій чоловік каже, що мені потрібно залишити все, як є. Але я просто не можу реагувати на все це спокійно.
