Ми з дружиною познайомилися в книгарні. Вона там працювала продавцем. Мила, симпатична дівчина відразу мені сподобалася. І хоч я так раніше ніколи не робив, але попросив у неї номер телефону. На моє здивування вона записала його на папірці і простягнула мені.
Довго не чекавши, наступного дня я зателефонував їй.
– Привіт, ходімо сьогодні на побачення ввечері?
– А хто це?
– Хлопець з книгарні.
– А-а-а. Згадала. Сьогодні? В мене сьогодні не виходить.
– А коли ти можеш?
– А можливо ти приходь сьогодні до мене в гості. Тільки ти не подумай ні про що. Я просто на вечерю готую м’ясо, і мені доведеться ще три години бути вдома.
Я погодився. Скажу відразу, що у мене завжди були проблеми з натяками, ніколи не рузумів коли говорять прямо, а коли натякають. Тож прихватив з собою джентльменський набір і пляшку напівсолодкого.
Двері мені відчинила сива жіночка. Вона швиденько затягнула мене в квартиру, сказала, що Тоня скоро повернеться. Вийшла до магазину за картоплею.
Ситуація ставала все більш дивною і не зовсім зрозумілою.
Жінка провела мене на кухню. Швидко розлила вино по келихам, й почала мене розпитувати. Де і ким працюю, де живу, хто за професією. Поки я розповідав, жінка майже все ігристе і випила. А коли тоня повернулася з картоплею, то забрала пляшку і пішла до своєї кімнати.
Близько години м’ясо ще готувалося, за цей час ми почистили та відварили картоплю. Аромат на кухні стояв неймовірний.
Це було неймовірно смачно. Ми досита напихали свої животи і сиділи щасливими. Це було саме незвичне побачення в моєму житті. Дуже затишно, приємно і по-домашньому.
Наступного разу на “домашнє” побачення з Тонею я йшов в чималим пакетом продуктів, але того дня ми так і не дійшли до кухні.
Найгірше почалося після одруження. Від домашньої смакоти я почав значно гладшати, і вже через рік перестав влазити в усі свої речі. Тож мені довелося сісти на дієту, їсти менші порції, і ходити в спортзал.
Дуже класно коли дружина готує як шеф-повар, але в цьому є і свої мінуси.
Фото Андрій Петров
