У Наташі не вийшло наpoдити дитину в молодості, а тепер їй сорок, і жінці здається, що поїзд уже пішов.
Є у мене одна знайома, яка наpoдила дитину в 41. Так, зараз їй, напевно, важче – вже за собою доглядати треба, то там кольне, то тут заболить, але все ж вона не шкодує, що її син тоді з’явився на світ. Лікарі говорили, що ризик наpoдити нездорового малюка зростає, але вона пізно вийшла заміж, тому й наважилася. Хлопцеві вже 20, вступив на навчання, а Тамара, звичайно, зовні змінилася сильно – помітно, що вимоталася (тим більше з чоловіком в результаті розлучилися).
Звичайно, припустимо, якби наpoдила в 25, то їй було б через 20 років 45, а це – жінка в самому розквіті сил. Зараз же Тамарі вже 61, а виглядає на 70 точно. Скільки було різних складнощів! Адже стан власного організму з віком погіршується. Чи варто було наpoджувати першу дитину так пізно чи ні – питання.
Наша героїня Наташа якраз мучuться цим питанням. У 20 вона не поспішала заміж, потім будувала кар’єру, з першим чоловіком не склалося в плані дітей, а з другим швидко розлучилася. Шукати, від кого б наpoдити, вона не стала, а тепер, коли їй виповнилося 40, на горизонті з’явився той самий чоловік, від якого наpoджувати б можна, і навіть бажання є, але смутні сумніви не дозволяють зважитися на рішучий крок.
Читайте також: “З весільної фотографії дивився її коханий і ще якась дівчина. Але ж він ніколи не розповідав, що був одружений”
Наталя боїться і важких пoлoгів, і наслідків. Справа навіть не тільки в фізичному розвитку дитини, але і в тому, як потім складеться життя. Вона думає, що буде занадто старою з усіх мам його однокласників, не зможе в подальшому допомогти йому в житті належним чином, наприклад, в матеріальному плані. Він підросте, вступить до університету, а вона піде на пенсію. А потім вже і здоров’я не те. І що буде, коли з’являться онуки? Багато думок в голові.
Все ж я, напевно, погоджуся з тим, що на все свій час. У ті ж 25-30 простіше виростити дитину, ніж в 40. Хоча люди різні, та й в мріях не завжди думаєш розумно.
