Коли я дізналася що стану мамою мені було тридцять років.
В Європі переважно тільки після тридцяти починають створювати сімʼї, і планувати дітей.
Коли я побачила дві полоски, дуже зраділа. Ми хотіли і чекали цю дитинку.
Спочатку записалася до сімейного лікаря, потім до профільного.
Тут якщо немає потреби, ніхто не бігає по лікарях кожного тижня. Раз у місяць є плановий огляд, і я так і робила.
Правда треба було здавати аналізи кожного тижня, бо не мала імунітету до вірусу, який передається від собак і кішок.
Тому мала потребу контролювати обстановку, як то кажуть.
Все проходило добре.
Але коли наступив 38 тиждень, дитина досі була в позиції сидячи.
Мені запропонували якусь процедуру, щоб її «обернути» я звичайно, відмовилася.
Лікар запропонувала за медичними показаннями кесарево зробити, і я погодилась.
Вибрали дату, і стали чекати.
Читайте також: Я образилась і пішла, поїхала до своїх батьків. Чоловік звісно приїхав за мною просив вибачення. Забрав мене додому
За день до назначеного втручання, ми з чоловіком приїхали з валізою у пологовий, зробили селфі, і я лягла спати.
Зранку мене підготували, попросили піти в душ, і зняти із нігтів лак.
Під час кесаревого я була при свідомості, чоловік був весь час поряд. Все пройшло добре.
Коли мені дали мою кохану донечку, я почувалася ніби мене обіймає ангел. Це неймовірне відчуття.
Поки чоловік був із немовлям, мене підняли в палату. Там чекала жінка, яка склала меню, що я люблю і хочу їсти.
Далі прийшов консультант із вигодовування дитини, і вона показала як прикладати правильно дитину.
Вона приходила кожних дві, а потім три години і допомогла мені аж до виписки.
Перші дві ночі дитину забрали, тільки приносили годувати, щоб я набралася сил, і відпочила.
Нам принесли все, що потрібно для немовлята і мами. Всі гігієнічні засоби.
Купання стало окремим ритуалом, консультант навчав мого чоловіка як правильно купати дитинку, і вони робили це весь час разом.
Ніхто не боявся що намочиться пупок, ніяких шапочок після, і запашних трав у воді.
Навчили його міняти підгузки, вимивати оченята і вушка. Після виписки це дуже допомогло, бо за тиждень у лікарні чоловік навчився усе робити сам. І вдома продовжував це робити.
Я дуже задоволена сервісом, ставленням, і взагалі тим, що мені пощастило мати такий безцінний досвід у Франції.
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Автор: Mavka
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
