Юлька втомилася. Напівсонна, вона дивилася крізь густі нарощені вії на те, що відбувається навколо. Одні танцювали вже зовсім не під музику, хтось голосно сперечався між собою, намагаючись перекричати співрозмовника і всі навколишні звуки, хтось так само як і Юлька дрімав за столом або ось ось був готовий це зробити.
Корсет весільного плаття тиснув, мабуть бюджетний його варіант протерся і одна з кісточок безжально впивалася в спину, мереживо терло. Пора вже все це закінчувати, треба просити тамаду виносити торт, танцювати танець і йти нарешті спати.
Де вона? Юлька ще раз обвела поглядом гостей. Світлани не було. Пашка застряг десь. Тепер уже її чоловік пішов покурити з друзями, і кудись зник. Мабуть знову зачепився з кимось язиками. Юльці хотілося швидше додому, спати спати спати. Неохоче вона встала з-за столу і потихеньку побрела на вулицю.
-Наречено, потанцюй зі мною! П’ятирічний синок тітки Ліди схопив її за руку. Юлька прокружляла хлопчиська два кола, поцілувала у верхівку і пішла далі. Кількість випитого шампанського не дала б їй влаштовувати такі танці довго.
Теплий, навіть задушливий серпневий вечір. Сонце вже хилилося за обрій. Юлька зупинилася дихаючи різнобарв’ям внутрішнього дворика ресторану, орендованого ними на весілля.
В голові промайнула вся суєта минулих приготувань, квіти, машини, запрошення, вибір ресторану, список гостей. На все це пішло цілих три місяці життя, і сила-силенна грошей.
Але весілля наближалася до кінця, час було розходиться. За планом завтра має приїхати мікроавтобус і відвезти всіх бажаючих на два дні в будинок відпочинку, для «догулювання». В силу віку, здоров’я, зайнятості завтра людей повинно бути набагато менше.
– Кооооль, а Пашка де? На Юлькин поклик обернувся Колька. Їх свідок і Пашкин друг.
– Ем, Колька зам’явся. Він не бачив як Юля вийшла на вулицю.
– Він напевно в зал пішов, або може в туалет. По не впевненим словам, по запинкам Кольки, Юля моментально зрозуміла що тут щось не так.
Вона різко розвернулася і пішла в зал. Вхід був один, розминутися з Пашкою вона не могла ніяк. Колька метнувся слідом за нею. Якимось шостим чуттям вона зачинила за собою двері, та защепнула на клямку.
– Паша!!! Паш, Паша!!! Гучні звуки музики заглушали її крик. Офіціанти вже прибирають все зі святкового столу.
– Паша! Чомусь промайнула думка що її новоспечений чоловік просто взяв і поїхав з весілля. Але як? Ніби як пізно вже, свідоцтво про шлюб на руках, хотів би утык раніше. Юлька продовжувала шукати чоловіка.
– Паша!
Заглянула в туалет, ніби як нікого. Закрила двері і тут же відкрила знову. Якісь шарудіння в далекій кабінці, і звуки. Юлька пройшла в перед з силою смикнула двері останньої кабінки.
Засувка в пластикових дверей вилетіла до її ніг. І тут картина – її чоловік і ця дівка, тамада яку вони обирали разом із сотні оголошень. Все, що вона могла зробити, це довбонуть чоловіка в обличчя брудним йоржиком.
Юлька розвернулася на підборах, повернулася в зал. На столі стояла надарена молодим скринька з грошима. Юлька, мовчки взяла її, свою сумочку з паспортом і свідоцтвом про шлюб. І пляшку шампанського.
Загалом в гулянні і суєті на її рухи ніхто не звернув уваги. Вхідними дверима вона стукнула Кольку, який все ще намагався потрапити всередину. Він хапав її за руки, намагався щось сказати, Юлька з силою відштовхнула.
Біля ресторану зловила машину.
– До вокзалу довезеш?
– А ти наречена-втікачка?! Відвезу.
– Та не зовсім втікачка, бачиш ніхто не доганяє особливо.
На ганку Колька махав щось руками. Пашки не бачила, все ніяк не міг надіти штани, або придумати як з’явитися на очі своїй дружині.
– До столиці один квиток.
Дівчина у віконці залізничної каси здивовано подивилася на Юльку.
– Є тільки боковушка, плацкарт. Вас влаштує. І до поїзда менше години.
– Влаштує.
Юлька сиділа на пероні і писала смс мамі. Нехай її батьки не переживають, а всі інші … Та просто котяться під три чорти.
У вагоні поїзда Юлька пила шампанське з гранчака в підстаканнику. Пасажири розкладали свої речі готуючись до далекої подорожі. Хто міг знати, що сьогоднішній день міг так завершитися.
У віці, повна провідниця, розуміючи що у дівчинки сталося щось непоправне принесла їй «чергові» гумові шльопанці, витягнуту футболку і шорти. Зів’ялі троянди все ще стирчали в волоссі.
Колись давно Юлька хотіла працювати секретарем у великій компанії, зустрічати і проводжати важливих гостей, а ввечері гуляти по Хрещатику. Може настав час? У будь-якому випадку з рідним містом вона попрощалася. Безглуздо, несподівано, але крапку було поставлено.
За вікном миготіли маленькі села і безкраї степи. А попереду чекало, нове невідоме життя. Потрібно було писати нову його главу.
