Юля шукала свого чоловіка, час було різати весільний торт. Закрила двері і тут же відкрила знову. Якісь шарудіння в далекій кабінці і звуки. Юлька пройшла в перед з силою смикнула двері. Засувка пластикових дверей вилетіла до її ніг. І тут картина – її чоловік і ця дівка, тамада яку вони обирали разом із сотні оголошень

Юлька втомилася. Напівсонна, вона дивилася крізь густі нарощені вії на те, що відбувається навколо. Одні танцювали вже зовсім не під музику, хтось голосно сперечався між собою, намагаючись перекричати співрозмовника і всі навколишні звуки, хтось так само як і Юлька дрімав за столом або ось ось був готовий це зробити.

Корсет весільного плаття тиснув, мабуть бюджетний його варіант протерся і одна з кісточок безжально впивалася в спину, мереживо терло. Пора вже все це закінчувати, треба просити тамаду виносити торт, танцювати танець і йти нарешті спати.

Де вона? Юлька ще раз обвела поглядом гостей. Світлани не було. Пашка застряг десь. Тепер уже її чоловік пішов покурити з друзями, і кудись зник. Мабуть знову зачепився з кимось язиками. Юльці хотілося швидше додому, спати спати спати. Неохоче вона встала з-за столу і потихеньку побрела на вулицю.

-Наречено, потанцюй зі мною! П’ятирічний синок тітки Ліди схопив її за руку. Юлька прокружляла хлопчиська два кола, поцілувала у верхівку і пішла далі. Кількість випитого шампанського не дала б їй влаштовувати такі танці довго.

Теплий, навіть задушливий серпневий вечір. Сонце вже хилилося за обрій. Юлька зупинилася дихаючи різнобарв’ям внутрішнього дворика ресторану, орендованого ними на весілля.

В голові промайнула вся суєта минулих приготувань, квіти, машини, запрошення, вибір ресторану, список гостей. На все це пішло цілих три місяці життя, і сила-силенна грошей.

Але весілля наближалася до кінця, час було розходиться. За планом завтра має приїхати мікроавтобус і відвезти всіх бажаючих на два дні в будинок відпочинку, для «догулювання». В силу віку, здоров’я, зайнятості завтра людей повинно бути набагато менше.

– Кооооль, а Пашка де? На Юлькин поклик обернувся Колька. Їх свідок і Пашкин друг.

– Ем, Колька зам’явся. Він не бачив як Юля вийшла на вулицю.

– Він напевно в зал пішов, або може в туалет. По не впевненим словам, по запинкам Кольки, Юля моментально зрозуміла що тут щось не так.

Вона різко розвернулася і пішла в зал. Вхід був один, розминутися з Пашкою вона не могла ніяк. Колька метнувся слідом за нею. Якимось шостим чуттям вона зачинила за собою двері, та защепнула на клямку.

– Паша!!! Паш, Паша!!! Гучні звуки музики заглушали її крик. Офіціанти вже прибирають все зі святкового столу.

– Паша! Чомусь промайнула думка що її новоспечений чоловік просто взяв і поїхав з весілля. Але як? Ніби як пізно вже, свідоцтво про шлюб на руках, хотів би утык раніше. Юлька продовжувала шукати чоловіка.

– Паша!

Заглянула в туалет, ніби як нікого. Закрила двері і тут же відкрила знову. Якісь шарудіння в далекій кабінці, і звуки. Юлька пройшла в перед з силою смикнула двері останньої кабінки.

Засувка в пластикових дверей вилетіла до її ніг. І тут картина – її чоловік і ця дівка, тамада яку вони обирали разом із сотні оголошень. Все, що вона могла зробити, це довбонуть чоловіка в обличчя брудним йоржиком.

Юлька розвернулася на підборах, повернулася в зал. На столі стояла надарена молодим скринька з грошима. Юлька, мовчки взяла її, свою сумочку з паспортом і свідоцтвом про шлюб. І пляшку шампанського.

Загалом в гулянні і суєті на її рухи ніхто не звернув уваги. Вхідними дверима вона стукнула Кольку, який все ще намагався потрапити всередину. Він хапав її за руки, намагався щось сказати, Юлька з силою відштовхнула.

Біля ресторану зловила машину.

– До вокзалу довезеш?

– А ти наречена-втікачка?! Відвезу.

– Та не зовсім втікачка, бачиш ніхто не доганяє особливо.

На ганку Колька махав щось руками. Пашки не бачила, все ніяк не міг надіти штани, або придумати як з’явитися на очі своїй дружині.

– До столиці один квиток.

Дівчина у віконці залізничної каси здивовано подивилася на Юльку.

– Є тільки боковушка, плацкарт. Вас влаштує. І до поїзда менше години.

– Влаштує.

Юлька сиділа на пероні і писала смс мамі. Нехай її батьки не переживають, а всі інші … Та просто котяться під три чорти.

У вагоні поїзда Юлька пила шампанське з гранчака в підстаканнику. Пасажири розкладали свої речі готуючись до далекої подорожі. Хто міг знати, що сьогоднішній день міг так завершитися.

У віці, повна провідниця, розуміючи що у дівчинки сталося щось непоправне принесла їй «чергові» гумові шльопанці, витягнуту футболку і шорти. Зів’ялі троянди все ще стирчали в волоссі.

Колись давно Юлька хотіла працювати секретарем у великій компанії, зустрічати і проводжати важливих гостей, а ввечері гуляти по Хрещатику. Може настав час? У будь-якому випадку з рідним містом вона попрощалася. Безглуздо, несподівано, але крапку було поставлено.

За вікном миготіли маленькі села і безкраї степи. А попереду чекало, нове невідоме життя. Потрібно було писати нову його главу.