– Юро, ти три дні не ночував удома. Може поясниш причину?
– Люсь, ти дістала мене своїми допитами! Не ночував, значить не міг! Може, ми на рибалку з друзями їздили.
– Дуже добре! Рибу давай! – сказала я з глузуванням.
– Яку рибу? – не зрозумів мій чоловік.
– Ту, що наловив. Зазвичай рибалки рибу додому возять.
– У нас не клювало. Ми поїхали просто відпочити, – брехав Юра. Джерело
– Гаразд проїхали. Мені гроші потрібні. Ріточка зaxворіла, потрібно купити лiки.
– Люсь, у мене немає зараз грошей. Доведеться почекати до зарплати.
– Як це немає? Ти ж тільки зарплату отримав! – розлютилася я. – Наша дитина хвoра! За що мені купити лiки?
– Не знаю, зроби доньці чаю гарячого. Як люди в старовину лікyвалися без мeдикaментів? І взагалі, не діставай мене, будь ласка, і без тебе нудно! – сказав Юра і пішов в кімнату.
Ми були одружені вже шість років. Спочатку, Юра не збирався одружуваться зі мною, але після того як я зaвaгітніла, мої батьки, можна сказати, змусили хлопця розписатися зі мною.
Напевно тому, мій чоловік ставився до мене байдуже. Юрі зручно було жити зі мною. Мій батько, купив нам квартиру, ми переїхали жити з села в місто. Ось тільки гроші в сім’ю Юра не приносив.
Кожен раз отримуючи зарплату, мій чоловік зникав на кілька днів, і приходив потім без грошей. Я закривала очі на все, думаючи, що він подорослішає трохи і зміниться.
– Юро! У дитини aнгiна, необхідні спеціальні препарати, які їй призначив лiкар. Де хочеш, там і шукай гроші! У друзів своїх візьми, з якими гуляв три дні! – розлютилася я.
– Люсь, ти реально дістала мене! Знаєш що? Думаю, нам необхідно пожити трохи окремо! – сказав мій чоловік, і став збирати речі.
– Ти зібрався нас кинути в такий момент?
– Так! Ти сама в цьому винна! Не вмієш розпоряджатися грошима, а мене крайнім робиш!
– Якими грошима? Моєї зарплати вистачає на продукти і оплату комунальних, від тебе ж ніякої допомоги немає!
Юра не став слухати мене, він зібрав сумку з речами і пішов. Я не знала, що мені робити і де брати гроші. Зібравши останні копійки, я пішла до аптеки. Грошей мені вистачило тільки на краплі в ніс. У розпачі, я вийшла з аптеки і гірко заплакала.
– Дівчино, у вас грошей не вистачило? Скажіть, що вам потрібно, я куплю, – сказав незнайомий хлопець у мене за спиною.
– Що ви? Це не зручно. Спасибі, я сама розберуся, – промовила я.
– Аптека закриється через 10 хвилин. Ви встигнете до цього часу прийти сюди з грошима? Хто у вас зaxворів? Ви собі купуєте лiки?
– Ні, у мене дочка сильно застудилася. Це для неї.
– Тим більше, ви не маєте права відмовлятися від допомоги. Дайте сюди ваш список!
Чоловік взяв у мене листочок з призначенням, і пішов в аптеку. Мені було дуже незручно, але я розуміла, що на кону здоров’я моєї дочки. Через кілька хвилин, незнайомець повернувся, і простягнув мені пакет з мeдикaментами.
– Спасибі вам! Дайте ваші координати, я обов’язково поверну вам борг, – промовила я.
– Ви хіба не впізнали мене? – посміхнувся хлопець.
– Ні. Ми ніби не знайомі з вами.
– Ми живемо з вами в одному будинку, тільки ви в першому під’їзді, а я в другому. Ви часто з донькою граєте на майданчику, я бачу вас, коли гуляю з собакою. У мене лабрадор. Впізнаєте?
– Точно! Тепер впізнала! – посміхнулася я.
Діма провів мене до під’їзду, і побажав Риті якнайшвидшого одужання. Я ще раз подякувала хлопця, і пообіцяла віддати борг. На наступний день, Дмитро прийшов до нас з великим пакетом фруктів.
– Привіт, ось заїхав на ринок за продуктами і вирішив Риті вітамінів трохи взяти.
– Не треба було, мені дуже не зручно. Заходь, я хоч чаєм напою тебе, – промовила я. – Може ти голодний? Я печеню смачну приготувала.
– Не відмовлюся! Я ще не вечеряв, – посміхнувся чоловік.
З тих пір, ми стали дружити з Дмитром. Ми часто зустрічалися на вулиці під час прогулянки. Я гуляла з Ритою, Діма зі своїм собакою. Іноді ми разом ходили в парк. Рита дуже прив’язалася до чоловіка, Діма грав з нею, і часто купував шоколадки. Я відчувала, що закохуюся в хлопця, якщо ми довго не бачилися, то я починала сумувати.
Юра, весь цей час, не давав знати про себе. Нещодавно мені зателефонувала приятелька, і сказала, що бачила мого чоловіка в компанії ефектної блондинки. В принципі, мені було байдуже. Я весь час думала про нього.
Якось увечері, я почула, що хтось відкриває двері ключем. До кімнати увійшов Юра, і як ні в чому не бувало, кинув свою сумку в шафу.
– Здрастуй, Люсь! Як ви без мене? Сумували за папкою? – весело запитав Юра.
– Ні, не сумували! Ти навіщо прийшов? Може тобі не відомо, але я подала на розлучення. Збирай свої речі і забирайся звідси! – крикнула я.
– Людмило, що з тобою? Ти образилася на мене? Але я всього лише хотів поміняти трохи обстановку. Припини істерику! Тобі це не йде! – сказав мій чоловік і увалився на диван.
– Юро, я не жартую! Іди!
– Нікуди я не збираюся йти! Це і мій будинок теж! – незворушно сказав чоловік.
У цей момент, у мене задзвонив телефон. Я почула голос Діми в трубці.
– Привіт! Як у вас минув день? Як Риточка? – запитав хлопець.
– У нас все нормально, за винятком того, що заявився мій колишній. Ми хоч і не розлучилися ще, але я не хочу перебуває з ним в одній квартирі.
– Людо, нагадай мені, це чия квартира? Твій чоловік прописаний в ній?
– Квартиру купив мій батько, тут прописана тільки я і дочка. Тато заборонив мені прописувати чоловіка, як знав, що ми, довго не будемо разом. Я прошу Юру піти, а він уперся і сказав, що нікуди не піде з цієї квартири.
– Я зрозумів! Випийте з Ритою поки чаю, ми скоро будемо! – сказав Діма і поклав трубку.
Я так і не зрозуміла, з ким він прийде, але послухала його, і пішла з донькою на кухню.
– Мамочко, я не хочу, що б тато жив з нами, – запхикала Рита.
– Не турбуйся, він скоро піде.
Через півгодини, прийшов Діма з дільничним. Поліцейський перевірив документи мої і чоловіка і попросив Юру звільнити приміщення.
– Це моя дружина! – обурився Юра.
– Дуже добре! Ви можете забрати її жити на свою житлоплощу. Ваша дружина проти, щоб в її будинку знаходилися сторонні. Наскільки мені відомо, ваші стосунки знаходяться в стадії розлучення? Звільніть квартиру по хорошому, давайте обійдемося без наряду.
Юра подивився на мене з ненавистю і пішов збирати речі.
Через рік, я вийшла заміж за Дмитра. Ми чекали поповнення в сімействі і були дуже щасливі. Я рада, що змінила своє життя, набралася сміливості і вигнала чоловіка, який приносив мені одні клопоти і сльози.
У важкий момент у своєму житті, я зустріла чудову, добру людину. Я знайшла своє щастя. Не дарма кажуть “Не було б щастя, та нещастя допомогло!”
