З бабусею відносини зіпсувалися. Причому вона на мене страшенно образилася, що я її перед людьми зганьбила, вона ж домовилася, а я, мало того що бездітна, так ще і безсовісна

Моя однокімнатна квартира стала для далеких родичів буквально безкоштовним п’ятизірковим готелем, в якому кожен мріяв зупинитися.

Це при тому, що місто у нас далеко не столиця, але ціни високі, а культурні заходи відбуваються вкрай рідко, але ні, всім треба.

Благо всіх троюрідних тіток, других дружин двоюрідних дядьків і зведених племінників, яких я бачила років п’ятнадцять тому і то, на ювілеях або весіллях я змогла «відвадити», хоч відносини і зіпсувалися.

Та й гріш ціна їм, якщо люди згадують про тебе, коли їм щось потрібно, при цьому ще й маніпулювати намагаються «Ой, а пам’ятаєш, у тебе плаття гарне було, так це я його дарувала» або «Я тебе няньчила, а ти».

Зазвичай це няньчила, при уточненні у моїх батьків означало, що людина грала зі мною в дитинстві годину або дві, поки батьки накривали святковий стіл або ходили в магазин.

Благо матінка розділяє моє ставлення до далеких родичів, але ось бабуся іншу думку має, їй важливо «що люди подумають», тому щоб бути хорошою в їхніх очах, вона давала мій телефон або адресу всім, кому тільки можна.

Кумедно потім було вислуховувати, що люди до мене здалеку приїхали, під дверима простояли, а я їм не відкрила!

Звичайно не відчинила, заздалегідь вони не дзвонили, а я і чоловік працюємо, тут вже вибачте. Розмовляти з бабусею марно, людина стара, вважає, що права тільки вона.

Весело, особливо якщо врахувати, що благодійність бабусі перейшла всі межі розумного.

Дзвонить мені нещодавно бабусина двоюрідна сестра, я спочатку навіть не зрозуміла хто це, так як спілкування з нею не підтримую.

Відразу, без всяких милих речей запитує, чи залишу я в квартирі диван, посуд і побутову техніку і чи зможу я перші кілька місяців приходити і перевіряти, як Настя живе, все ж небезпечно її одну в місто відпускати.

Слова вставити не давала хвилин 7, все про Настю, свою внучку тараторила.

– Сонечко, я з твоєю бабусею про все домовилися! Вона як дізналася, що Настя в інститут вступила, так відразу про тебе сказала. Адже неправильно це, щоб Настя вчилася, а донечка її без матері росла. Спасибі тобі, виручила, я навіть не очікувала.

Це означало, що моя бабуся вирішила, що раз Настя за розум взялася, вчитися вирішила, то їй терміново потрібно допомогти, за мій рахунок природно, адже у неї маленька дитина і важке становище.

Коротше, вона придумала геніальний план: пересилити мене і мого чоловіка з нашої квартири в батьківський дім «в тісноті, та не в образі», а в моїй квартирі поки Настя поживе, їй потрібніше.

Природно слухати все це я не стала. З бабусею відносини зіпсувалися. Причому вона на мене страшенно образилася, що я її перед людьми зганьбила, вона ж домовилася, а я, мало того що бездітна, так ще і безсовісна.

Спілкуватися бабуся перестала зі мною і моєю матір’ю, адже це вона таку дочку викохала. Підозрюю, що це не просто бажання всім догодити, а незворотні вікові зміни і далі буде тільки «веселіше».