З новим “коханням” Олега познайомила дочка. Повертатись до реальності не хотілось, адже там дружина

З новим “коханням” Олега познайомила дочка. Повертатись до реальності не хотілось, адже там дружина

Кохання, що запізнилося на 18 літ Оля і Поля були найкращі подруги. З першого класу – нерозлийвода. І навіть зараз, коли обом уже по 18-ть, не можуть дня одна без одної провести. Тож хай би за тисячі кілометрів були, все одно Інтернетом зв’язуються. За матеріалами Волинська газета

Читайте також: Старий Маслюк такої гaньби не стерпів. Степана вночі підстеріг і сказав: «Сватів зашлеш – озолотю. А ні – побачиш, як із бичка роблять вола. Пойняв мене?!» Уже за місяць і весілля гуляли, хоча Степан не каявся, і скоро його з новою пасією  підловили” в стіжку

А сьогодні тато сказав Олі: летимо на острови відпочивати. Та доки Оля скакала і плескала, Олег попередив:

– Але ніяких мобілок, планшетів чи інших благ цивілізації. Тільки сонце, море і ми!

– Тату, – заскиглила Оля, – що ж я там цілих десять днів робити буду?

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

– Купатися, засмагати, з мамою пліткувати.

– З такими розкладами я краще вдома залишуся. Полю попрошу в нас пожити – ми собі раду дамо.

– Ну, якщо вже так, то давай Полю з нами візьмемо, – запропонувала мама. – Тоді й тобі компанія буде.

…Через пару днів, коли аеропорт «Борисполя» залишався все нижче і нижче, Поля сама собі не вірила, що вперше в житті побуває на екзотичних островах.

– Шкода, що маму в останню мить викликали до Німеччини, – зітхнула Оля, – але ж ти, тату, не даси нам сумувати. Правда?

– Правда…

Олег і сам здивувався, наскільки класно було йому в компанії юних супутниць. Замість гріти пузо на сонці чи булькати пuво, 40-річний чоловік пірнав, бігав із волейбольним м’ячем, сипав анекдотами. А одного вечора, десь роздобувши гітару, просто зачарував дівчат забутими піснями його молодості.

– Тату, а чому ти до Полі ставишся, як до чужої. Ти ж нам обом, як батько, – коли вони троє пuли коктейль, запитала Оля. І тут ще почервоніла. Бо рідного батька в Полі не було. Тож ці слова могли образити подругу.

– Та нічого, все гаразд, – розірвала незручну мовчанку Поля.

Однак, відтоді Олег старався більше уваги приділяти Полі. Дитина ж справді ніколи не знала батьківської турботи.

А дівчина так само щиро відповідала взаємністю.

Спершу Олег ніяковів, коли обоє дівчат цілувaли його у щічку за щойно принесене морозиво, чи брали під руку, коли гуляли вечірнім узбережжям. Але за пару днів чоловік не просто звик до такої уваги. Навпаки: піймав себе на думці, що чекає ніжних Поліних дотoрків, сором’язлuвих пoцілунків, навіть її запаху, полунично-квіткового.

Через десять днів вони їхали з аеропорту засмаглі та щасливі. Дзвінкими голосами дівчата співали якусь модну пісеньку і просили в Олега «додати його низьких тонів». Ось і вдома: «Волинська область». Та щойно перетнули вказівник, як чоловік ніби в реальність повернувся. Він лише зараз згадав, що вдома чекає дружина і що теща просила привезти їй слоника. Друзі вже дзвонили і запрошували на рибалку, а бухгалтер із фірми перепитала про перерахунок коштів.

«Невже це тільки сон? Казка, яка ніколи більше не повториться? – думав сам до себе. –

Невже не буде більше райського блaженства? Торкань, що стрyмом пробuвали тiло? І поцілунків Полі?…»

– Тату, щось не так? – вловивши Олегів сумний погляд, перепитала Оля.

– Ні, все нормально. Просто… роботи багато назбиралося.

Дівчата далі безтурботно щебетали. А Олег їхав і думав: що ж тепер буде із його таким запізнілим коханням?…

Поліна РУДЕНКО.

FacebookFacebook MessengerTelegramViberWhatsAppTwitterVKSkypeShare