Я уже пенсіонерка, моєму сину незабаром буде 30. Уже 25 років я опікуюся ним сама, адже чоловік пoмер.
Близько 2-х років тому ми відсвяткували красиве весілля мого сина з його коханою Катериною. Вона справжня розумничка, красуня, має престижну роботу та успішно просувається по кар’єрних сходах, але… У неї є один мінус. Ну, зовсім вона не господиня. Хіба такої я хотіла для синочка? Точно, ні. Джерело
Ну, ось взяти сніданок. Замість того, щоб приготувати йому щось смачненьке, або хоча б зробити сирники з кавою, то вона бігає. Після роботи її теж ніколи приготувати вечерю, адже у неї ще спортзал, тому з роботи вона приходить пізніше, ніж син.
Хоча й у хаті у них завжди прибрано, але це не тільки її заслуга. Ось наприклад, мій син часто миє сам посуд, прасує свій одяг та навіть пере свою білизну. З її слів він повинен це все робити сам. Але як же так, хіба вона ніколи не чула, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, чи що обов’язки повинні бути розділені між двома?
Напевно, на моє неприязне відношення до Каті й вплинуло те, що я вже 2 роки чекаю від неї заповітного «мамо», а постійно чую «Наталя Петрівна».
Так, хотілося б чогось кращого для свого синочка, але вони люблять одне одного і я не можу нічого вдіяти.
На вашу думку, варто налагоджувати стосунки з невісткою, якщо так, то підкажіть як?
