Стосунки
Надворі був морозний ранок. Скрізь був сріблястий іній: на деревах, парканах, кущах у дворі. На вікні якимось дивом утрималась тоненька ниточка бабиного літа. Вона була вся унизана гостренькими
Ще за часів Радянського Союзу вони у великому місті займали керівні посади. У родині був один син. Він закінчив школу з медаллю та інститут, став викладачем у тому
Вона йшла по стежці осіннього парку, безцільно кидаючи в різні боки барвисте осіннє листя. З кожним кроком носи нових супермодних осінніх черевичок яскраво виблискували в променях сонця. Але
Рік пролетів так швидко, як проходять хвилини, не залишаючи нам часу зрозуміти, що минуле повернути неможливо, а жити треба саме зараз, насолоджуючись кожним днем, немов живеш ледь не
Назарчика в школі ображали рідко. Такою була натура у хлопчика: якщо хто, навіть із старшокласників, надумає дати стусана, зафутболити його шапку, відібрати цукерку або блискучу гільзу від старовинного
Мені тоді був 21 рік. Прохолодний осінній вечір, йшов дощ. Я стояла одна на зупинці і чекала маршрутку. На зупинку підійшов якийсь хлопець. Ми кілька раз переглянулися і
Вперше Надія побачила Сергія взимку в школі, де навчалася. Була випускницею десятикласницею, а він влаштувався сюди працювати. Незабаром її всюди стали супроводжувати його небесно-блакитні очі. А потім був
Я щаслива. Я маю коханого чоловіка і маленького синочка. Маю подругу – майже рідну людину – і хорошу роботу. Це все, що я люблю в цьому житті. Кожен
Познайомилися ми ще на вступних іспитах, з тих пір стали подругами, хоча тоді я ще не усвідомлювала, кого Господь послав мені на життєвому шляху і для чого. Веселою,
Безумовно, якби я тоді могла знати, про те як все це завершиться я б нізащо ні. Але, про все по черзі. Коли в трубці пролунав знайомий голос подруги,