Дві рідні сестри Варвара і Антоніна воювали з самого дитинства. Коли Тоня привела в будинок нареченого Івана, Варвара будь-що-будь вирішила його відбити. Сестра не змогла пробачити зради, коли застала коханого в обіймах сестри. Ворожнеча затягнулася на довгі роки.
Варвара була старша Тоні на два роки. Вона була жива, енергійна, активна, цілеспрямована. У школі не любила вчитися, її більше цікавили друзі і хлопчики. А ще Варвара любила красиво одягатися і постійно вимагала від батьків купити їй нові обновки. Джерело
Тоня була повною протилежністю своїй сестрі: тиха, скромна, вся в навчанні. У той час як Варвара гуляла, Антоніна сиділа за підручниками і гризла граніт науки.
Дівчата весь час сварилися і не могли знайти між собою спільну мову. Поки були маленькі, батьки якось могли залагодити конфлікти, а ось коли підросли, то постійно були на ножах.
Після закінчення школи Варвара швидко вийшла заміж і поїхала з рідного села в місто. Однак не минуло й півроку, як дівчина повернулася додому до батьків, заявивши, що розлучилася з чоловіком, оскільки вони не зійшлися характерами.
Антоніна закінчила школу із золотою медаллю і вступила до педагогічного інституту. Ще під час навчання її відправили на практику в рідну школу, де вона познайомилася з Іваном. Хлопець працював учителем історії. Розумний, красивий, освічений, та ще й неодружений. Не жених, а мрія.
Коли Тоня привела нареченого знайомитися з батьками, Варвара ахнула від подиву. «Ось тобі і тихоня! Все встигає: і вчитися, і чоловіків собі підшукувати. І що він у ній знайшов?», – скаржилася Варвара в розмові з мамою. У мами аж серце защеміло. Вона відчула, що добром це не скінчиться: «У тебе теж досить шанувальників, так що дай спокій Тоні й Івана». Але Варвара тільки хитро примружилася.
Весілля вирішили відгуляти через три місяці. Тоня вчилася в інституті й іноді навідувалася в рідне село. Варвара вирішила скористатися частим відсутністю сестри і пококетувати з Іваном. Щоб частіше з ним спілкуватися, дівчина запросила його взяти участь у виставі в місцевому клубі. За сценарієм вони грали закоханих. Часті репетиції зблизили молодих людей. Іван відчув, що закохується в сестру своєї нареченої …
Тоня приїхала додому на примірку весільної сукні. Мама відразу сказала їй, що її сестра і наречений проводять разом дуже багато часу. Тоня відмахнулася: «Мам, ну це просто спектакль. Вони грають закоханих».
Весільна сукня лежала на ліжку. Не встигла Тоня підійти і взяти її в руки, як в кімнату влетіла Варвара. «Яка гарна! Я хочу приміряти», – заявила сестра. «Не можна, погана прикмета. Це сукня сестри», – перейшла їй дорогу мама. «Та нічого, мам, ну що за забобони», – заступилася за Варвару Тоня.
Варвара ж крутилася перед дзеркалом і думала про те, що у неї вже й сукня є, і наречений скоро буде …
За два тижні до весілля Іван написав Тоні, що одружується з Варварою. Антоніна не стала боротися за своє щастя і змирилася зі своєю долею.
Спочатку Іван і Варвара жили непогано, але після народження дочки Маші все змінилося. Жінка погано справлялася з батьківськими обов’язками, при будь-якому зручному випадку тікала з дому до подруг. Часті сварки призвели до розлучення. Через два роки після початку спільного життя Варвара забрала дочку і пішла від Івана. Вона подалася в місто, де влаштувалася на роботу і стала орендувати кімнату. Маша їй заважала, тому Варвара незабаром відвезла дочку до батьків.
Тоня після закінчення інституту поїхала в інше місто за розподілом. Заміж не вийшла. Через деякий час забрала племінницю Машеньку жити до себе. Несподівано на горизонті намалювався Іван. Він став часто навідуватися до Тоні, нібито, відвідати дочку. Просив пробачення, казав, що кається, що тоді не зміг встояти перед спокусою. Зрештою Тоня розтанула і пробачила Івана. Вони стали жити разом.
Все було тихо і спокійно, поки не приїхала Варвара. Вона знову вийшла заміж і тепер вирішила забрати дочку до себе. Звичайно, Тоні не хотілося розлучатися з племінницею, але що поробиш.
Сестри начебто помирилися. Варвара вела себе зовсім не так, як раніше: була скромною, поступливою, тихою, як лисичка. Однак Тоня не могла дочекатися, коли ж, нарешті, вона поїде: адже обіцяла погостювати всього тиждень. У жінки було погане передчуття.
Раптово Тоня потрапила в лікарню. Пробувши там кілька днів, жінка вирішила не чекати виписки і сама втекла додому. Повернувшись, побачила Івана в обіймах Варвари …
Коханий знову почав просити вибачення за свою поведінку, але Тоня вигнала і його і сестру з дому.
Вони поїхали разом з Марією. Через деякий час Варвара кинула Івана в черговий раз і повернулася до чоловіка.
Минули роки. Тоня так і не вийшла заміж. Варвара знову розлучилася з чоловіком.
Обидві були вже на пенсії, коли не стало батька. Зустрілися на пoхoрoнaх, але зробили вигляд, що одна одної не помічають. Незабаром захворіла мама. Поки доглядали за родичами, трохи зблизилися. І все ж Тоня була досить холодна з сестрою: не могла їй пробачити подвійної зради. Ну а Варвара не відчувати докорів сумління і теж не горіла бажанням налагодити спілкування.
Перед смeртю мама попросила дочок помиритися. На жаль, після cмeрті матері вони поділили порівну спадок і роз’їхалися по домівках.
Так сталося, що Варвара потрапила в лікарню. Вона була вже похилого віку, але доглядати за нею не було кому: дочка Маша вийшла заміж за військового і поїхала в іншу країну. Більше вони не спілкувалися.
Коли Тоня випадково дізналася про те, що сестра в лікарні, серце її стислося. І вона забрала родичку до себе.
І до цього дня Антоніна доглядає за сестрою, а Варвара все плаче і кається за всі скоєні нею гріхи.
