Це почалося півроку тому. Я перейшла на третій курс, і до величезної кількості предметів мені додався ще один – «Економіка підприємства». Весь потік з нетерпінням чекав нового викладача.
Чутка про те, що економіку буде викладати молодий і симпатичний чоловік облетіла інститут за лічені години. Мені було не до дурниць, я вчилася на «відмінно» і головне для мене було скласти іспит з предмету. Джерело
Він увійшов аудиторію і жіноча частина потоку ахнула. Високий, симпатичний і одягнений в діловий костюм. Він більше схожий на бізнесмена, ніж на викладача. Як виявилося, я була права, він і був підприємцем, а зараз його запросили викладати.
Посміявшись над собою, я уважно вслухалася в кожне слово Віталія Олександровича. А слухати його було вкрай приємно: він розповідав про складні поняття простою мовою. З тих пір Віталій Олександрович став улюбленим нашим викладачем.
Я і не помітила, як стала з трепетом чекати вівторка і п’ятниці. Це дні, коли у мене за розкладом була економіка. Всі дівчатка намагалися сподобатися новому улюбленцю: зухвало одягалися, яскраво фарбувалися і кидали на нього важкі погляди. Я так не могла. В його присутності я червоніла, синіла і зеленіла.
Всі думки зникали і одного разу, коли він мене запитав про основні принципи економіки, я не змогла відповісти, незважаючи на те, що знала. Він поставив мені двійку. Після пари я набралася сміливості і підійшла до нього. Я поцікавилася, як можна перездати оцінку і Віталій Олександрович призначив мені «зустріч» на післязавтра.
У гуртожитку я сиділа над підручником, а думала про нього. Мені стало дуже цікаво дізнатися про нього більше. На наступний день я поцікавилася у дівчаток з групи, чи не одружений наш викладач економіки. Вони посміялися з мене і сказали, щоб я стала в чергу. На жаль, він виявився одружений.
Під час перездачі я, не дивлячись йому в очі повторювала про себе, що він не вільний і відчувати що-небудь до нього я не маю права. Віталій Олександрович поставив мені питання і я, збиваючись від хвилювання почала відповідати. Але виходило у мене погано. Мені здавалося, що він щиро радіє, дивлячись на мене. Тоді він запитав, чому я так хвилююся. Так, виявилося, він не такий розумний, як я думала.
Я пробурмотіла, що погано підготувалася. При цьому я дивилася куди завгодно тільки не на нього. Але варто було мені підняти очі, я побачила, як мій викладач дивиться на мене. Я просто потонула в його карих очах. Звучить безглуздо, мені б книги писати, а не економіку вивчати. Я сиділа і дивилася на нього. А він просто посміхався. Тоді я зрозуміла, наскільки це з боку нерозумно і просто пішла.
На наступну лекцію з економіки я не прийшла. Мені було соромно, тому що я шалено закохалася в Віталія Олександровича. Але усвідомлення правди вбuвало мене: я – студентка, а він мій викладач. Одружений викладач. Але попереду мене чекала контрольна перевірка пройденого матеріалу. Слава Богу, письмова. І мені довелося йти.
Я відповідала на питання, а сама поглядала на нього. Він сидів за своїм столом і всіляко робив вигляд, що осліп і не помічає списування. А я просто стежила за ним і дуже здивувалася, коли продзвенів дзвінок. Так я і здала майже порожній листок.
Ну як таке могло статися? Я з’їхала в навчанні, пропускаю заняття, а крім нього і думати ні про що не можу. Він не вільний і навряд чи ставиться до мене серйозно, я одна з безлічі його студенток. А він для мене єдиний серед всіх чоловіків. Як впоратися зі своїми почуттями? Що зробити, щоб викинути його з голови? І навіщо тільки він з’явився на порозі нашої аудиторії.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
