У мене все було добре, все як у всіх, закінчила школу, вступила до інституту, потім влаштувалася на роботу, нічого примітного, поки не зустріла нашого системного адміністратора, – розповідає Дарина. У мене програма полетіла, довелося викликати Віталіка, до цього я з ним не зустрічалася.
Якщо чесно, я завжди вважала цих хлопців, які займаються комп’ютерним забезпеченням, дуже далекими від життя людьми, зануреними в свій віртуальний світ. Але Віталік виявився приємним хлопцем, ніяких тобі затертих джинсів, немитого волосся, добрий, веселий хлопець, з яким було приємно розмовляти.
Ось ми і розмовляли, поки він відновлював програму. А потім став заходити під різними приводами, тільки через тиждень зважився запросити на побачення, я вже була зачарована ним, і звичайно, погодилася. Ми дуже добре провели час, сходили в кіно, посиділи в кафе, гуляли майже до ранку, він був дуже ввічливий, так і зав’язалися у нас стосунки.
Щовечора після роботи, ми зустрічалися, вже будували плани на майбутнє, він просив мене переїхати до нього, а я про людське око тягнула час, все-таки я порядна дівчинка, але в душі раділа своєму щастю, і з нетерпінням чекала пропозиції руки і серця, така я була вся правильна.
Наше щастя закінчилося так само швидко, як і почалося, до мене на роботі підійшла дівчина, і заявила, – Залиш Віталіка, я чекаю від нього дитину, ми збиралися одружитися, а він зник, добре добрі люди розповіли, що він уже тобі локшину на вуха вішає.
Після такого я навіть бачити його не хотіла, щоб не зустрічатися, з роботи попросилася у відрядження, благо підвернулася така можливість, ніхто не хотів їхати. Я, витерла сльози, вдарилася в роботу в іншому місті. Віталік дзвонив, писав, але я не хотіла його слухати, я вважала, що він мене обдурив, а я повірила всьому, про що він говорив, мріяла про сім’ю, про дітей, як і будь-яка, напевно, молода жінка.
За ті два місяці, що я була у відрядженні, я познайомилася з іншим хлопцем, Антоном, він працював разом зі мною. І щоб, хоч якось заглушити свій біль, я прийняла його залицяння, ми кудись ходили, про щось говорили, мені було все одно, аби, не сидіти одній, знову і знову згадуючи, як мене зрадили.
Я і сама не помітила, як Антон, сильно проник в моє життя, я звикла до нього, а коли він покликав заміж, я на зло колишньому погодилася і привезла нареченого до свого міста. Мамі він відразу сподобався, він просто зачарував її, вона порошинки здувала з майбутнього зятя, пироги пекла, щоб побалувати його, а я ходила, як на автоматі, на роботу довелося повернутися, слава Богу, Віталіка, там вже не було. Колега розповіла, – Як ти поїхала, так і він написав заяву і пішов.
– Ну що ж, тим краще, – подумала я, у мене вдома повним ходом йшли приготування до весілля, я в них не брала участь, я все більше замислювалася над тим, навіщо мені це треба, я ж не люблю, так ніколи й не любила Антона. І в один прекрасний день, я зважилася йому все розповісти, прилетіла додому, повна рішучості, припинити цей цирк з нікому не потрібним весіллям.
– Доню, пробач, будь ласка, я полюбила його з першої хвилини як побачила, але не заважала вам, хоча і бачила, що ти його не любиш, а потім, так вийшло, загалом, сама бачиш, Антон теж любить мене, – злякано намагалася мама виправдатися, кутаючись у халат.
Звичайно, я бачила, про таке навіть навмисне придумати важко, рідна мати з моїм нареченим в ліжку, за місяць до весілля, марення, та й годі. Так-то мені було все одно, що у них там і як, я просто зрозуміти не могла, якщо у них така любов трапилася, навіщо потрібна була ця ідея з весіллям. Ну, розлучився б Антон зі мною, і жив би з мамою, я б точно, проти була. Побажавши їм щастя, я вирушила скасовувати весілля і шукати квартиру, жити з ними я не хотіла. Я була трохи здивована, що вони разом, все-таки мамі п’ятдесят, а Антону тридцять, але як то кажуть, любові всі віки покірні.
Правда вийшла назовні, через півроку, Антон, зустрівши мене, таку рознюняну дівчину, вирішив розвідати, а чи немає у мене чого за душею, у нього-то нічого не було. За душею у мене була велика квартира в центрі міста, ось він і підхопився, а помітивши, що я ось-ось зірвуся з гачка, вирішив спокycити маму, і йому це вдалося.
Тільки ось план його зірвався, мама навідріз відмовилася виходити за нього заміж, – Куди мені заміж, чого народ смішити на старості років, – сказала мама, ось Антон, зрозумівши, що йому нічого не обломиться, так і пішов геть. А мама, анітрохи не засмучуючись, каже, – Зате буде, що згадати, як я з хлопчиком молодим любов крутила.
З Віталіком, ми все-таки зустрілися, він розповів, що та дівчина, обдурила, що вaгiтна, він як дізнався, так відразу і кинув її. Ми начебто, як знову зустрічаємося, тільки я все чекаю, раптом знову, яка дівчина з’явитися, з цими мужиками треба тримати вухо гостро.
