Автор: z Iryna

— Ти кажеш, що цей будинок — твій по праву рідства? А де було твоє рідство, коли я десять років міняла тітці пелюшки? Тепер подивись на цей документ,

— Ти кажеш, Юлю, що це «спільне свято», бо дитина — це теж мій подарунок? Але чому на моєму торті замість моїх років — блакитний крем, а моїх

—  Ви кажете, Вікторе, що ми рідні? А чому ця рідня п’є мій чай, спить на моєму дивані й забуває, що в цієї квартири є лише одна господарка?

— Ти кажеш, Олю, що я «жадібна», бо не хочу брати кредит на твій триповерховий торт? А ти подумала, чим я буду цей кредит віддавати, коли твій чоловік

— Думав, що без тебе я опинюся на вулиці? Буду благати повернутися? — я спостерігала, як перекосилося обличчя колишнього чоловіка. Аліна витирала руки об фартух, поглядаючи на годинник.

— Як там твоя утриманка поживає? Таке питання мені ставили подруги. З метою вколоти поболющіше, вжалити. Проткнути шкіру, щоб потім ще боліло. Такі вони, мої подруги. Тераріум. Дівчата

— Завтра ми переїжджаємо до мами. А в твоїй квартирі оселиться мій син! — рішуче заявив чоловік. Вікторія різала хліб до сніданку, коли в двері подзвонили. Артем підвів

— Ти коли востаннє міняв майку? — спитала дружина у чоловіка й сіла в крісло перед монітором. — Знову в цьому дурному костюмі по квартирі розгулюєш? Ми ж

— Я не зрозумів, а куди ти відправила п’ять тисяч? — обурено запитав Валерій. Надя тут же почервоніла. Вона так сподівалася, що чоловік не схаменеться щодо цих грошей.

— Після весілля квартира буде моєю! – я випадково підслухала розмову нареченого Люба зачинила двері й притулилася до них спиною. Квартира зустріла дівчину звичною тишею й запахом нового