Життя
— Ти кажеш, Віро, що тобі «лікар прописав» тільки парну телятину та свіжу спаржу? Цікаво, а чи прописав він тобі совість, щоб купувати це все за свою пенсію,
— Ти кажеш, що цей будинок — твій по праву рідства? А де було твоє рідство, коли я десять років міняла тітці пелюшки? Тепер подивись на цей документ,
— Ти кажеш, Юлю, що це «спільне свято», бо дитина — це теж мій подарунок? Але чому на моєму торті замість моїх років — блакитний крем, а моїх
— Ви кажете, Вікторе, що ми рідні? А чому ця рідня п’є мій чай, спить на моєму дивані й забуває, що в цієї квартири є лише одна господарка?
— Ти кажеш, Олю, що я «жадібна», бо не хочу брати кредит на твій триповерховий торт? А ти подумала, чим я буду цей кредит віддавати, коли твій чоловік
— Думав, що без тебе я опинюся на вулиці? Буду благати повернутися? — я спостерігала, як перекосилося обличчя колишнього чоловіка. Аліна витирала руки об фартух, поглядаючи на годинник.
— Як там твоя утриманка поживає? Таке питання мені ставили подруги. З метою вколоти поболющіше, вжалити. Проткнути шкіру, щоб потім ще боліло. Такі вони, мої подруги. Тераріум. Дівчата
— Завтра ми переїжджаємо до мами. А в твоїй квартирі оселиться мій син! — рішуче заявив чоловік. Вікторія різала хліб до сніданку, коли в двері подзвонили. Артем підвів
— Ти коли востаннє міняв майку? — спитала дружина у чоловіка й сіла в крісло перед монітором. — Знову в цьому дурному костюмі по квартирі розгулюєш? Ми ж
Це була «макаронна помста», яку Ліля виношувала рівно пів року — відтоді, як свекруха, Ганна Іванівна, прискіпливо оглянула їхній холодильник і зневажливо пирхнула на пакунок замороженої броколі та