З чоловіком в шлюбі вони прожили сім років, а ось діточок не мали.
Свекруха казала, що це її бурхлива молодість тепер позначається. Тому що її синок ніяк не може бути бездітним.
Кирило часто їздив у відрядження, а Ліза працювала секретарем в невеликій фірмі.
Потім вона помітила, що начальник приділяє їй особливу увагу. Коли вона приходила на роботу, то на столі у неї вже стояв букет свіжих квітів.
Ліза не стала відкидати начальника, а навпаки спробувала скористатися такою нагодою.
Спочатку вони в кафе разом сходили, потім в кіно, а потім вже все у них і сталося.
Лізі він особливо і не подобався.
Потім вона дізналася, що дитинку чекає. Обрадувала чоловіка, той на сьомому небі від щастя. Адже він більше ніж вона хотів дитинку.
Коли у світ прийшла їхня дівчинка, чоловік знову був у відрядженні. З пологового будинку вона приїхала сама.
Коли чоловік повернувся з відрядження, він весь сяяв від щастя і побіг в кімнату подивитися на доньку. Ліза в цей момент стояла на кухні, готувала вечерю до приїзду чоловіка.
Він мовчки вийшов з кімнати, налив чарку і випив, потім іншу. Він жодного слова не сказав. Ніяких з’ясувань, ні докорів Ліза від нього не почула. Він навіть заборонив своїй матері будь-що говорити про внучку.
Дівчинка не була на нього не схожа. Адже вони з Лізою обоє слов’янської раси, а біологічний батько був якут.
На півночі вони прожили п’ять років, а потім переїхали до іншого міста. За цей час він жодного разу не образив дівчинку, а навпаки душі в ній не чує.
