Коли ми з чоловіком втомлені прийшли з лісу, свекруха мовчки погрів нам суп в каструльці і сказала мені: – Іди по тарілках розлий, а я вже поїла, не буду. Я почала розливати суп, а сльози від образи прям в тарілку капають

У мене буркотлива і нестерпна свекруха. Коли ми ще жили в селі, вона щоліта змушувала мене ходити в ліс по ягоди. Ну як змушувала? Ходила поруч і бубоніла про те, що я все-одно на своїй роботі сиджу просто так, з книжками, прохолоджуюсь весь день. Я тоді в місцевій бібліотеці працювала. Вона все чіплялася, що я там «сплю, та книжки сиджу читаю».

А ягоди у них в сім’ї завжди всі жінки збирали – ось як тільки встигли в лісі ягоди – баби відерця брали і йшли. Я звичайно ж теж ходила по ягоди, причому у них свого роду, невеликий такий «ягідний бізнес» вдома був: собі залишали деяку кількість ягід на зиму, на варення, а решту продавали. І само собою якось пішло, що я свої зібрані ягоди теж в спільний “котел” викладала – одна ж сім’я, все спільне.

Загалом, мене це спочатку взагалі ніяк не напружувало, тому що ходила по ягоди я рідко, у вихідні. А тут в декретну відпустку пішла, живучи в селі, і свекровка знову щоліта початку мене ганяти по ягоди: – Я з дитиною посиджу, ти давай по ягоди походи. І ось тепер-то я зрозуміла, що «влипла» – випроваджувала вона мене по ягоди з раннього ранку, так як: «З утреца-то сонце не так сильно палить, саме встигнеш добре назбирати».

Ходила я по чорницю, по лохину, пізніше – за брусницею, за журавлиною. І дійсно, ближче до обіду в лісі було неймовірно тяжко: жарко, хоч і тінь, мошкара обліплює з усіх боків, важко як фізично, так і морально – невгамовним ні на секунду гудінням купи комариків перед вухами. Потім йдеш назад по розпеченій від сонця дорозі кілометрів п’ять-сім пішки до села.

Ще добре б, якщо я для себе рідної так старалася: свекруха все також забирала зібрані мною ягоди собі (у вас мовляв, все-одно в морозилці місця мало, а у мене – ціла морозильна камера), потім продавала їх, ці ягоди і вгадайте, куди вона витрачала ці гроші, в т.ч. і зароблені мною? Правильно – на покупки своїм улюбленим дочкам! На накопичені гроші вона купувала все в будинок старшої сестри мого чоловіка, або одягала в золото свою улюблену молодшу дочку Зіночку.

Тому якось раз чоловік вирішив втрутитися і покласти край цьому, тому коли знову настало літо, він саме був у відпустці, вдома, він сказав своїй матусі: – Мамо, сьогодні ми підемо в ліс по ягоди з дружиною разом. Гроші потрібні. Ось скільки відер наберемо, ти їх продаси і на ці гроші виручені ми купимо нам в будинок то-то і те-то.

У мами відразу зіпсувався настрій, вона спохмурніла і стиснула суворо в ниточку губи. Коли ми з чоловіком втомлені прийшли з лісу, вона мовчки погрів нам суп в каструльці і сказала мені: – Іди по тарілках розлий, а я вже поїла, не буду. Я почала розливати суп, а там в супі тільки одна кістка з м’ясом плаває. Звичайно-ж я виловила і поклала її в тарілку чоловіка. Всі жінки, напевно, так само зробили би. Я б і не зациклювалася на цьому якби …

Якби через півгодини, коли ми вже поїли, не прийшов батько чоловіка, теж з лісу, тільки з полювання. – Невістко, там в коморі стоїть велика каструля, ти набери в каструльку супу і погрій батькові, – попросила мене свекруха. Ну я вийшла, відкриваю каструлю – а там суп, і в ньому так багато м’яса плаває! Я відразу так засмутилася, у мене тоді навіть сльози з очей прямо в суп закапали. Вона «мстить» мені, обділяючи їжею?

Ніколи раніше я з подібним ставленням не зіштовхувалася. Гаразд би якщо сім’я неблагополучна була, голодували – але ж ні: завжди повний стіл для всіх, для своїх і для численних гостей, які постійно тут все чаї ганяють. Батьки чоловіка тримають корів, свиней, коней, овець, тому м’яса в їхньому будинку завжди дуже багато. Тому ще образливіше мені було, ненавидить мене мати чоловіка, тільки приховує це від сина свого добре, та й від мене теж.

По ягоди ми більше не ходили – свекруха в той же день сказала, що відтепер сама буде ходити по ягоди і з моїм сином сидіти більше нікому.

PS: Я потім довгий час, коли приходила в гості до свекрухи, демонстративно відмовлялася від чаю, поки мама знову не почала скаржитися на мене чоловікові: Мовляв, навіть від чаю невістонька відмовляється, що ж про неї люди подумають?

Фото ілюстративне спеціально для Особлива