Маленька молитва – велика винагорода

Юнак: Отець, я бачив як Ви молились! Ви священик і Ваша молитва має бути вислухана Богом! Але я ще юний і мені здається, що моя молитва тиха і слабка, що не сягає неба! Як мені бути? Як молитись? За матеріалами dc.lviv.ua

Священик: Розповім тобі історію! Розповім як зробити молитву гучною!

Одного разу ввечері я вечеряв в родині Олександра, і він презирливо знизив плечима, коли я заговорив про шанування святих. Я здивувався і став його розпитувати. Він пояснив: нещодавно, під час розмови, в якому він брав участь разом з кількома товаришами, один з співрозмовників закликав їх залишити вшанування святих старим …

Юнак: Дійсно, це якось не модно і не зрозуміле!

Читайте також: Притча «Посвячений бути ангелом». Життя є чудом, і смак кожного моменту неповторний!

Священик: Однак слухай далі! Саша був прекрасний хлопець шістнадцяти років, живий, як вогонь, прямий, як очерет, розумний і жеpтовний. Коли після бесіди я став прощатися, він попросив мене написати йому про те, що я йому сьогодні розповів, додавши: «Я прочитаю це друзям». Кілька днів по тому я відправив йому лист, який наводжу зараз тут. Він послужив відправною точкою для нашого листування, яке відкрило мені в ньому несподівану духовну зрілість. Але листування це, на жаль, раптово обірвалося: через шість місяців Саша загuнув у кaтаcтpофі.

Юнак: Мені дуже прикро! Але чому, отче, Вам так запам’ятався Саша? І яка ж тут школа молитви?

Священик: Велике було здивування Сашка в той вечір, коли я зізнався, що люблю молитися святим. Він питав себе, чи не сидить перед ним якийсь пережиток «темних віків»?

Юнак: Ви хочете сказати, отче, що між силою молитви і дружбою зі святими є якийсь зв’язок?

Священик: Саме так! Вшанування святих займає вельми помітне місце в житті Церкви протягом двадцяти століть; майже кожен день літургія славить того чи іншого з них; один раз на рік вони святкуються всі разом, і під час найбільш урочистих церемоній, наприклад, при посвяченні в священство, співаються літанії святим, в яких просять їх молитовного заступництва за нас.

Юнак: До речі! А мені хтось казав, що про заступництво святих немає мови в Біблії!

Священик: Як же могли тобі сказати, ніби віра  перед Христом за свого хворого слугу, мати докучає Господу, щоб домогтися зцілення своєї дочки … Так хіба ж втратили силу заступництва ті, кого Господь покликав перебувати разом з Ним? Чому Марія, Яка в Кані Галілейськійспричинилась до першого чуда від Свого Сина, сьогодні більше вже не може бути почутою?

Юнак: І справді! Один з друзів мого батька, повернувшись з вiйни в Іраку, де він пережив стpашні дні, на моє запитання: «Чи знаходили ви допомогу в молитві?» – Відповів мені: «Так, але не в моїй власній, а в молитві моїй сім’ї. В інші дні, повністю виснажений фізично і морально, приголомшений, я бував нездатний ні до найменшої молитві, і тоді я згадував прощальні слова мого батька на вокзальному пероні, коли я покидав Київ: «Якщо часом ти не зможеш більше молитися, згадуй тоді , що молитва всієї нашої родини належить тобі, і просто говори Богу: «Господи, я не можу більше молитися, але вислухай молитву моєї родини, що зібралася сьогодні ввечері, щоб молитися разом».

Священик: Що ж, невже ж нам важко допустити, що ця молитва сім’ї за сина, за улюбленого брата, який перебував у сущому пeклі, мала велику силу перед Господом?

Юнак: Наскільки жалісною є доля того, у кого немає родини, про яку він міг би подумати: «Вони всі моляться про мене!» Це –розсвітлює найбільш безнадійну самотність. І коли навкруги жaхлuва тиша ми можемо бути певні, що звучать молитви наших друзів і святих!

Священик: Як гарно ти сказав, друже! Молитва Церкви це і є молитва Христа! Адже ми Його Тіло! Ми ж віримо св. Павлу, коли він сповіщає: «Вже не я живу, але живе в мені Христос» (Гал 2.20); чому ж ми не допускаємо думки, що це власне Христос молиться в Павлі, в Петрові, у всіх Своїх братах, коли вони заступаються за нас!?

Юнак: Так, отче!

Священик: «Порівняння не доказ», але тим не менше, хочу навести тобі один випадок. Це було не так давно. Тут у нашому храмі я говорив був з органістом Костею, якого супроводжувала його маленька дочка Софія, приблизно років шести. Був вечір і ми насолоджувалися видом храму, куполів, вітражів та іншого, та він привів мене до нашого величезного органу.

Соня, його дочка, звернулася до нього з проханням, яку він спочатку ніби не почув. Але потім, нарешті, він поступився і включив мотор. Дівчинка, з поважним виглядом сівши на сидінні органіста, одночасно схвильована і відважна, взяла акорд. І ось, всі стародавні кам’яні святі, патріархи, пророки, мученики, діви прокинулися; собор затремтів від основи до верхів’я купола. І ось, крихітна дівчинка отримала в своє розпорядження для молитви до Бога набагато більше, ніж свій тендітний голосок: вона отримала величезний хор всіх святих, яких вона пробудила, могутнім голосом древнього собору, раптово виведеного з безмовності.

Це залежить від тебе, друже, від твоєї віри, щоб всі чада Божі, всі святі неба, шановані або приховані, всі брати Церкви, добродійні або грішники, почали клопотатися за тебе.

Юнак: Як чудово, отче! Що ми разом можемо так сильно звучати в небі! Кожен надає себе в розпорядження всіх! А мені здавалось, що моя молитва ніколи голосно не зазвучить!

Священик: Св. Іоанн від Хреста прекрасно це висловив: «Мої небеса, і моя земля, і для мене народи; праведники для мене, і для мене ж грішники і ангели для мене, і для мене Матір Божа, і всі речі, і Сам Бог є мій і для мене, бо Христос мій, і все заради мене ».

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram