У продовжені моєї попередньої статті, про шаблони нашого суспільства по зовнішньому вигляду, молодих чоловіків та жінок. Особливо, це гостро сприймається, в період коли молоді люди, зустрічаються і хочуть створити молоді сім’ї.
Під зовнішнім виглядом, мається на увазі фізичні вади людей. Ці люди в юні роки завжди потерпають від насмішок своїх ровесників. І вони, починаються закриватися від суспільства. І як наслідок починають розвиватися. Хто багато читає, хтось починає займатися столярною роботою, різьбою по дереву.
Моя історія про таку сім’ю. Проживала ця сім’я в одному багатому селі, воно знаходиться недалеко від обласного центру.
Діти виросли, однокласники пішли вчитися в університети, з часом почалися ширитися чутки про весілля.
Наш Андрійко, про якого іде мова, з самої школи мав проблеми із спілкуванням, його дівчата цуралися, бо він, не як всі.
Ми ж маємо уявлення про настояних хлопців з кінофільмів. Кубики на животі, багаті батьки, гарна машина, одним словом з приданим. На придане дивляться не тільки хлопці, а і дівчата. Перспективи у майбутнє.
Читайте також:
Андрія, виховувала мама з бабусею, жили середньо, великого достатку не мали, але і не бідували. Андрійко гарно малював, тому пішов вчитися на різьбяра по дереву. Під час навчання пішов на практику до майстра, який і викладав у цьому навчальному закладі.
Потихенько життя почало налагоджуватися, появилися друзі, почав заробляти кошти. В майстра є дочка, гарна дівчина, але має фізичні непривабливі риси. У дитинстві не вдало впала, коли каталася на велосипеді.
Дівчинку звати Оленка. Коли вона приносила обід, завжди кликала батька/майстра, і він підходив до воріт і забирав кошик з продуктами. Вона ніколи не показувалася у майстерню, соромилася.
Одного разу, майстер послав Андрійка до магазину, по деталі до інструментів. Весь день, пішов на перекосяк. Дрова, поліна, які мали привести з ранку, а привезли в обід. Зламалися точила, чим виточують фігури з дерева.
Підійшов час і Оленка принесла обід, вона почала гукати батька, але через шум він не почув її. І якраз Андрій повертався з магазину з інструментами.
Побачивши один одного вони знітилися. В кожного є свій негативний досвіт з спілкуванням з людьми. Але, через хвилинку ніяковість пройшла, і Андрійко запропонував взяти кошик і передати майстру.
Коли майстер побачив, кошик дочки, його здивування не було меж. Але той день, був складним, було багато роботи. Після трьох років навчання, Андрійко повернувся до рідного села. На такого майстра, мало попиту, але малий заробіток був. Одного разу, в нього замовили дерев’яний макет старої козацької церкви.
І доля, прихильна до нашого Андрійка. Він попросив допомоги у свого майстра, бо замовлення, складне, він хвилювася. Майстер, погодився йому допомогти.
Часто приходилося спілкування з майстром, приїжати до нього по дорогі інструменти.
Дорогі інструменти майстер тримав в дома, зустрів Оленку давню знайому. Тому при зустрічі вони відновили спілкування. І як то буває, слово за слово, і через пять років, у них появилося маленька донечка, Ангеліна.
Наш Андрійко і макет церкви виточив з дерева, а Боженька йому в подарок сімю подарила
Історію написала, Вікторія Соняшник спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Фото, Олександри. Весна, 2023 р. Зарваниця.
