Є у мене сусідка Лєнка, знайомі ми з нею останні років десять. За чей час сварок у нас і конфлікиів жодного разу не було. Навпаки, жили ми досить мирно і завжди виручали один одного по-сусідськи.
Олена приємна жінка, працює на підприємстві, чоловік таксист. Вона кілька разів займала у нас гроші, бувало і ми займали на кілька днів, проблем з поверненням не було. А вчора відбулася така ситуація, я замовила по телефону вугілля, оператор озвучив суму і ми розпрощалися, про доставку оператор нічого не сказав, а я не запитала. Коли привезли вугілля в квитанції сума доставки була значно вища. А в мене в гаманці зайвих 100 гривень усього. Побігла я до сусідки знову, просити виручити.
Олена сказала, що у неї тільки 500 гривень є, я взяла ті гроші, витрусила гаманець. Розрахувалася з водієм і побігла в банкомат, зняла гроші і пішла віддавати їх сусідці.
Віддала, значить, я їй борг, поскаржилася, що доставка подорожчала, подякувала ще раз і хотіла вже піти, але Лєна мене зупинила своїм питанням.
– А відсотки?
– Які відсотки?
– 50 гривень!
Я подивилася на сусідку, думала вона жартує, але Олена була серйозною і простягнула руку, я дістала з гаманця 50 гривень і віддала їй. Відсоток ми не обговорювали та й зайняла я гроші менше ніж на годину, якщо чесно було прикро. Можливо, хтось скаже, що 50 гривень то не гроші, але осад то від вчинку залишився.
Скільки разів я виручала її таблетками, коли хворіли її діти, коли вона лежала в пологовому будинку, а чоловік відзначав народження сина, я доїла і випасала їхніх корів, годувала її дочок, віддавала зайву розсаду і насіннєву картоплю, а вона мені відсотки. Від образи по щоках бігли сльози.
Що відбувається з людьми? Чоловікові нічого не розповіла, він би мене знову почав висміювати, він уже не довіряє людям, каже, що люди добро швидко забувають.
Фото ілюстративне – Віко Плюс
