fbpx

Весілля було дуже красивим, відзначали в хорошому ресторані. Молодята оплатили все навпіл, у Насті були деякі заощадження, а Олег добре заробляв. На наступний день після святкування Олег підняв питання, як вести сімейний бюджет. І тут почалось найцікавіше

Настя півтора роки тому вийшла заміж за коханого чоловіка на ім’я Олег. Жити стали в однокімнатній квартирі, яку надала Настина мама. Але попередила, що може надати житло на 7-8 років, адже у Насті є молодша сестра, і коли вона підросте, квартира буде продана, а гроші порівну поділені між сестрами. Такий варіант всіх влаштував.

Весілля було дуже красивим, відзначали в хорошому ресторані. Молодята оплатили все навпіл, у Насті були деякі заощадження, а Олег добре заробляв. На наступний день після святкування Олег підняв питання, як вести сімейний бюджет. Він запропонував спільно-роздільний і підрахував, що на оплату комуналки, покупку продуктів, товарів для дому та спільного проведення часу їм потрібно 8 500 гривень в місяць, тобто кожен повинен вносити по 4 500 для рівного рахунку, а ще по 5000 для накопичення на квартиру, тобто з кожного по 9 500 гривень на місяць. А решта від своєї зарплати кожен залишає для себе.

Для Насті, що заробляє по 10 000 гривень, ця сума була дуже навіть пристойною. У той час як у її чоловіка, що заробляє близько 40 тисяч, буде залишатися на себе 30 тисяч щомісяця. Настя сказала, що їй важко вносити стільки грошей. І потім, вона завжди вважала, що у чоловіка і дружини повинен бути спільний бюджет, а не якийсь «половинчастий».

На що чоловік відповів, що вони повинні однаково старатися для своєї сім’ї, а якщо вона не може, нехай шукає більш оплачувану роботу.

До слова, ми живемо в невеликому місті і з роботою у нас важко. 10 000 для нашого райцентру – це вельми непогано, особливо в Настині 25 років. Чоловік же працює в столичній компанії, де його дядько по маминій лінії займає пристойну посаду і зміг допомогти племіннику добре влаштуватися.

– Ну, гаразд, – здалася Настя, – буду на підробітки ходити, а може і справді знайду роботу з більш високою зарплатою. І погодилася на пропозицію чоловіка. Так і жили. Однаково вносили гроші, Настя постійно брала підробітки, собі нічого не купувала і кожну зайву копійку (в прямому сенсі слова) економила, берегла на випадок свят, щоб купити подарунки або просто про запас.

Олег же жив привільно, купував гарний одяг, парфуми, міняв гаджети. Дійшла справа до відпочинку. Олег запропонував поїхати за кордон. На обраний ним тур знадобилося 110 000 гривень, тобто по 55 000 з кожного. Настя засумнівалася, таких грошей їй було не заробити, а викуповувати путівку потрібно було вже через 1,5 місяця. Чоловік лише дратувався на неспроможність дружини і в підсумку полетів один.

Насті було дуже неприємно, але стосунки з чоловіком їй були дорожче і ніяких образ вона не таїла. А через три місяці сталася більш неприємна подія. Закрилася організація, де працювала Настіна мама. Знайти роботу в 50 років непросто, їй на це знадобилося майже три місяці, але ж у неї 15-річна дочка. Весь цей час вони жили на скромні мамині заощадження. Але ось вони закінчилися, а до першої зарплати ще місяць. Мама попросила Настю про допомогу.

Настя саме отримала зарплату, разом з підробітками 14 500 гривень. 10 з них вона віддала на життя матері і молодшої сестри, а 4 внесла в бюджет своєї сім’ї. Не вистачило, щоб внести в накопичення на квартиру. Коли вона повідомила про це чоловікові, ніякої підтримки не отримала. Звичайно, він не влаштовував скандалів, не лаявся, але все таки висловив претензію, що Настя така нікчемна, що нормально заробити не може. Ні накопичити з нею, ні на море з’їздити. Та й яка може бути допомога родичам при такій маленькій зарплаті?

Настю це страшно зачепило, вона висловив чоловікові, що дуже розчарована його ставленням і холодністю. А чоловік відповів, що Настя виходила заміж за нього, а не за матеріальну допомогу, і повинна розраховувати тільки на себе.

Насті я співчуваю в цій ситуації. Олег прав в тому, що треба прагнути до кращого життя і розраховувати в першу чергу на себе. Але члени однієї сім’ї повинні підтримувати одне одного і допомагати. Тим більше, що живуть вони в маминій квартирі і жодної копійки не платять за оренду.

А може, це все сентименти, які не вписуються в сучасне життя? Може вже виключно кожен сам за себе, а ми з Настею і не помітили?

Фото ілюстративне з вільних джерел

You cannot copy content of this page