Вона ніяк не хоче зрозуміти, що я людина, а не тварина, турбота про яку складається тільки в тому, аби нагодувати  і спати вкласти

Мене дістала … моя мама. Дістала не сама по собі, а одним і тим же питанням, яке я чую з тих самих пір, як себе пам’ятаю.

Йдемо з саду:

– Ти сьогодні в садку їла? Добре їла? А що саме ти їла? Все з’їла, нічого не залишила? Все було смачно? А що їла на сніданок? Що було на обід? На полуденок? До вечері? Ти точно все з’їла? А в  спала? Відразу заснула?Не прокидалася? Ти добре виспалась?

– Так, мама, я все з’їла,  спала. Мама, уявляєш, нас Лариса Львівна навчила робити.

– Я тобі, здається, серйозні питання задала, а ти мені свій дитячий лепет несеш! Мене не цікавить, що ви робили з вихователем, я тебе запитала, що ти їла і як спала!

Кожен день повертаюся з першого класу додому, і кожен раз дзвонить телефон:

– Ти вже поїла? Що їла? Суп гріла? А котлети гріла або холодні їла?

– Нормально, отримала дві п’ятірки і четвірки, а також сьогодні відрепетирували номер до свята. Я буду танцювати в такому …

– Та я не це мала на увазі! Я запитала, що ти їла в школі!

Літо, піонерський табір. Довгоочікуваний візит мами з пакетом різної смакоти:

Читайте також: Лебедина вірність діючої королеви. Казкова історія кохання Єлизавети

– Ну як ти тут, доню, подобається тобі, добре годують? Що дають?

– Ну як завжди, сніданок, обід, полуденок, вечеря … А вечорами у нас багаття! Там так.

– Послухай, ми цілий тиждень не бачилися, і тобі що, нічого розповісти мамі? Що давали в понеділок, вівторок, середу? І у скільки у вас підйом, відбій? Я ж за тебе переживаю, для мене головне, щоб моя дитина була нагодована і добре висипалася, навіщо мені про твої багаття слухати?

Повернулася з табору, сиджу вдома. Кожен день дзвінок мами опівдні:

– Ти вже прокинулася? У скільки встала? Сама встала або хтось розбудив? Ну ти виспалася? Вже поїла?

– З’їла і збираюся з дівчатками на вулицю гуляти …

– Головне, на голодний шлунок не бігай! Як відчуєш, що зголодніла, відразу ж повертайся додому!

Вступила до університету в інше місто. Слава богу, телефону в общазі не було, але іноді мама все ж дзвонила на вахту, просила мене запросити і починалося.

У 21 рік я зібралася в гості до маминої сестри в одине велике і красиве місто. Мама передала досить товстий лист для сестри. Тітка потім мені показала цей лист.

На п’яти зошитових листах була докладна інструкція для сестри, як, коли ічим мене годувати і як мене вчасно «заштовхувати» спати.

Тітка довго сміялась, а мені було не особливо весело. Після повернення додому почалися звичні сонно-гастрономічні допити. Всі мої спроби розповісти свої враження про поїздку обривалися словами: «Та я що, там не була, чи що? Мене цікавиш ти, а не старі будівлі ».

Закінчила університет, знайшла першу роботу.

Мама насамперед навела довідки про нашу їдальнею і всіляко спробувала відрадити мене влаштовуватися на цю роботу: «На іншій роботі готують набагато смачніше, та й добиратися туди ближче, ти можеш вставати на цілих 20 хвилин пізніше!Не влаштовуйся сюди, якщо ти не хочеш загнати мене в трyну завчасно! Я не переживу, якщо моя дитина буде голодна і невиспана, адже я так сильно люблю тебе! »

Вступила до аспірантури, поїхала на конференцію, зателефонувала до матері, хотіла розповісти, як прийняли мою доповідь вчені з іменами, на що знову почула, що вся моя наука – це дитячий лепет, а для неї, як для матері, головне, щоб я добре їла і багато спала, адже вона мене так сильно любить і так переживає за мене!

Чому мама ніяк не хоче зрозуміти, що я людина, а не тварина, турбота про яку складається тільки в тому, щоб нагодувати  і спати вкласти? Поясніть, мами! Тільки не треба говорити, що я сама все зрозумію, коли у мене будуть власні діти!

Джерело

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram