– Привіт, Юль. Чого запізнюєшся?
– Привіт. Так у нас таке … У тебе немає знайомих, хто квартиру здає? – Юля розмотавши триметровий шарф, запитально дивилася на колегу.
– Ніби ні. Тітка здає, але у неї одні квартиранти вже 4 роки живуть, вона їх точно не виселить. Ви ж нещодавно переїхали? Ти ще хвалилася, що недорого і район пристойний?
– Я з господинею квартирної познайомилася. Льошка договір підписував. А тут вона з’явилася за грошима. І ми … посварилися, скажімо так. Дала вона нам тиждень, щоб нове житло знайти. – зітхнула Юля.
– Ти? І з кимось посварилася? Не вірю! – розсміялася колега дівчини.
– Повір. Там довга історія. Мара, з якою батько одружився, коли від мами пішов. Вона за грошима прийшла.
– Ти ж прізвище в договорі бачила? – Там інше. Вона не стала батькового брати. Навіщо їй прізвище, якщо тільки гроші потрібні були? Навіть не в цьому справа. Орендувати квартиру у власного батька – нізащо. Іншу знайдемо. Але збагачувати цю селючку – його дружину, я не маю наміру.
***
– Юль, постав чайник!
– Зараз. Тобі чай чи каву?
– Каву.
Юля пританцьовувала, готуючи омлет на сніданок. Нова орендована квартира була навіть кращою за попередню.
– Смачно пахне. – Льоша зайшов на кухню і обійняв дружину.
– Скоро буде готово. – посміхнулася Юля.
– Тобі тут подобається?
– Так. Головне – сюди мачуха не заявиться. Не могла ж вона всі квартири в місті скупити. Навіть у татуся немає таких коштів.
– Сьогодні Катя з Пашкою в гості приїдуть.
– Навіщо? – насупилася Юля.
– Гроші віддати. Пам’ятаєш, вони займали 4 тисячі? Повернути вирішили.
***
– Добре у вас тут. Ой, ми теж таку квартиру класну знайшли. Тільки господиня дивна – Пашку поглядом роздягала. Зате ціну скинула. У півтора рази дешевше, ніж колишня квартира вийшла. – Катя прискіпливо розглядала орендоване житло брата і його дружини. – Дякую за наводку, Лешка!
Юля здивовано подивилася на чоловіка.
– Я Каті квартиру твоєї мачухи посватав. – пояснив Олексій.
– Наша господиня – твоя мачуха? – здивувалася Катя. – Дружина твого тата? Слухай, поговори з татом, нехай вони нам знижку зроблять, по-родинному.
– По-родинному вони можуть тільки вас виселити. – розсміялася Юля. – Я з ними не спілкуюся і розмовляти не буду. Як думаєш, якби у нас були нормальні відносини, ми б сюди з’їхали?
– Тепер-то там ми живемо! Подзвони. Зараз прямо. – Катя простягнула дружині брата телефон.
– Я не буду нікому дзвонити. Ми не спілкуємось.
– Тобі тяжко? Чи жаба душить, що ми платити менше будемо? – наполягала Катя.
– Кать, не лізь, будь ласка. До мами поїдемо на Новий рік чи в місті відзначати будемо? – Олексій перевів тему і всі переключилися на обговорення майбутніх свят.
***
– Ти ж казав, вони приїдуть гроші віддати? – запитала Юля у чоловіка, коли за гостями зачинилися двері.
– Так вони мені сказали. – розвів руками Льоша. – За що купив, за те й продаю.
– Чорт з ними! Підемо, фільм подивимося. Завтра – субота, можна лягти спати пізніше.
***
– Юль, Юль, вставай! Тебе до телефону! – Олексій поштурхав дружину і простягнув їй свій телефон.
– Хто там? І чому на твій?
– Тато твій дзвонить.
– Тато? Йому-то що треба? – сон з Юлі як рукою зняло, вона взяла телефон.
***
– Ну і кому ти там якісь знижки обіцяєш?
– Які знижки? Ти там звихнувся, зі своєю відьмою на пару? – уїдливо відповіла Юля.
– Не перекручуй, дочко. Родичі твої вчора моїй дружині дзвонили. Знижку вимагали. Сказали – ти обіцяла.
– Вони мені не родичі. – відхрестилася Юля від зовиці і її чоловіка. – І я їм нічого не обіцяла. Розбирайся з ними сам.
– В гості не хочеш приїхати? З сестрою познайомитися? Їй скоро 8 років виповниться, а ви навіть не знайомі.
– Ні. У мене немає сестер, наскільки я знаю, у своєї матері я – єдина дитина.
– Юль, послухай. Я розлучився з твоєю мамою, не з тобою. Ти можеш жити в тій квартирі. І гроші мені не …
– Вибач, мені ніколи тебе слухати. Поки, пааапа. – знущально простягнула Юля і скинула виклик.
***
Після ранкової телефонної розмови, Юля відключила свій телефон і телефон чоловіка. Олексій пішов готувати сніданок, Юля лягла досипати. Дзвінок в двері пролунав о пів на першу.
– Ти когось чекаєш? – насторожено запитала Юля у чоловіка.
– Ні. Адресу тільки Катя знає. – відповів Олексій і пішов відкривати.
***
– Нас виселяють! – Катя увірвалася в квартиру, немов ураган. – Я просила тебе про знижку, а не про виселення! Чоловік хазяйки приїжджав! Сказав, що в квартирі буде жити його донечка, безкоштовно! І хто б це міг бути? А? – Катя тицьнула пальцем в Юлю.
– Кать, не кричи. Я нічого не знаю.
– Зате я знаю! Мій брат одружився з гадиною! Сама не додумалася знижку попросити, так? А як я запропонувала, відразу за мою ідею вхопилася? Ну ти і тварюка, Юля! – не могла заспокоїтися Катя.
– Катю, давай ти підеш і подзвониш, коли охолонеш? – Олексій почав рухати сестру до виходу. – Юля не дзвонила батькові, нічого не просила. Він сам вранці дзвонив. Що ти йому наговорила вчора? Яку знижку Юля тобі обіцяла? Про свою поведінку подумай краще.
***
– Юлю, чому ти не хочеш скористатися батьківською пропозицією? Уяви, скільки грошей ми на оренді зекономимо? На свою швидше назбираємо!
– Льошка, ти мене вже тиждень дістаєш! Мені не потрібні його подачки! Зрозуміло? Нехай він собі цю квартиру в п’яту точку засуне!
– Я не розумію. Катя звідти з’їхала, квартира пустує, тебе чекає. Твій батько сказав, що ключі відразу привезе, як ти йому подзвониш! Чому ти вперлася, як баран рогами в стіну?
– Ні. Розмова закінчена. Хочеш там жити – живи. Але моєї ноги там не буде. Мені від цього зрадника подачки не потрібні.
Читайте також: Мирина була щаслива в шлюбі, мала дім і багатого чоловіка. І все було добре, доки подругу з села в гості не запросила
– Добре. Не потрібні, так не потрібні. Візьмемо іпотеку, будемо платити 30 років. Розплатимося, коли у нас вже онуки будуть. Я їм так і буду розповідати – вашій бабусі подачки від вашого прадіда не потрібні були.
– Говори їм, що хочеш. – Юля зібралася, накинула пальто і пішла прогулятися.
***
– Ну і дурепа! – зпересердя плюнув Олексій слідом дружині. – Мені б квартиру дали, щоб жити безкоштовно, з руками б відірвав. Треба ж було одружитися з такою принциповою особою.
