-Мамо, він мені в дідусі годиться. -Він же старший за тебе в два рази, Оксано! І ще хоче жити з тобою? Це ж жарт якийсь. Ти зробила правильний вибір, доню, – відповіла вона, обіймаючи мене. Він має право на своє щастя, але ти теж маєш право на своє
Михайло у свої 68 років  виглядав значно молодше, завдяки своєму здоров’ю, догляду за собою та активному способу життя. Та й сам він не відчував себе старим. Завжди енергійний,
“Італієць,” – подумала Оля, – мабуть, багатий і буде добре платити за каву та водити по ресторанам мене. Справжнє “я” все ж показав Павло після знайомства, навіть не очікуючи, що це стане початком розриву
Оля приїхала в Італію з надією на краще життя, як і більшість українських жінок. Вона працювала в кафе, де готувала піцу, жарила каву та намагалася не думати про
-Я пробачаю тебе, татусю. Соломія не любила Святвечір, оскільки він їй нагадував пусту обіцянку тата, яку він не здійснив. З того часу Різдво стало для Соломії лише порожнім святом
Соломія не любила Святвечір і Різдво. Вона не могла зрозуміти, чому всі навколо так раділи цим святам, коли сама вона відчувала лише холод і пустоту. Це дивне відчуття
-От як до неї ставитися. Стерпіти? Та будь-яка терплячка лопне. Дмитро стояв перед дружиною на колінах і благав пробачення
Дмитро сидів на своєму старому дивані, у кімнаті, де свого часу часто лунали голоси сміху та радісні розмови. Зараз тут було тихо, занадто тихо для нього. Вікна були
Попри те, що я вибачилася перед мамою, я все ще відчувала напругу між нами. Вона два тижні була не схожа на себе і я не знала, що робити
Переїзд — це завжди суцільний хаос. І якби мене запитали, я б одразу відповіла, що один переїзд дорівнює трьом пожежам! Ми з чоловіком вирішили переїхати до села. Купили
— Я не хочу їхати закордон, Назаре. Але ти ж знаєш, нам потрібно зробити ремонт, одягнутися по-людськи. А ти не в змозі нас забезпечити — сказала вона, повернувшись до нього. Світлана застигла на порозі, зібравши валізу та здавши її Назару, щоб він міг донести до машини
Назар сидів на старому дерев’яному стільці в кухні та дивився на годинник. Він завжди намагався привчити себе до того, що для Світлани її поїздка на заробітки були необхідністю.
-Мамо, ти все життя складала гроші, а тепер хочеш їх витрачати на поїздки. Та ми ж не маємо власної квартири?. Мені було боляче від їхніх слів, бо я справді відкладала гроші для себе, а вони й досі пробачити не можуть мій вчинок
«Тільки я їх любила».  Мене звати Марія. Я не вірю в казки. У моєму житті не було ні щасливих кінців, ні чарівних принців, ні дивовижних подарунків долі. Я
Наступного разу, коли я її побачив, вона вже була з іншим. Я став для неї маленьким епізодом і зрозумів, що мої спроби завоювати її серце залишаться у моєму минулому
Я зустрів її випадково, серед буденного натовпу в кав’ярні. Аліна навіть не сприйняла мене всерйоз, сиділа, жартувала, розповідала якісь кумедні історії про своїх колишніх. Її голос лунав на
— Що сталося, синку? — запитала Ганна. Тієї ночі він заснув з важким серцем. Рахуючи дні, Віталій став все більше переконуватися, що відхід батьків у засвіти стане його рятівним колом
Віталій сидів у своїй кімнаті, дивлячись на стіну, покриту старими газетними вирізками. Він часто поглядав на цей затінений простір, намагаючись знайти в ньому якесь розуміння того, що відбувалося
Одяг мій в стодолі? Серйозно? — вражено вигукнула невістка, Оля. — Я ж лише намагалася допомогти! У стодолі чисто, сухо, котик не псує! Ну, поглянь сама! — запропонувала Ганна Іванівна, тягнучи до стодоли Олю
Микола та Оля вирушили за кордон на кілька місяців, щоб заробити на нову квартиру та відкрити маленький бізнес. Поки вони працювали на новому місці, їх життя в Україні

You cannot copy content of this page