-Ти ж в Італії живеш добре, чому ж не поїдеш знову, вертайся туди ж, що ти тут в селі не бачила? Приїзд Ганни до рідного села став справжнім потрясінням для її близьких
Ганна давно вже не була вдома. Вона виїхала до Італії ще три роки тому,
Я сиділа одна, дивлячись на порожній стіл, і моє серце стискалося від туги. -Як це сталося? Як так сталося, що моя родина розпалася, і я залишилася в цю святу різдвяну ніч сама? Різдво стало порожнім, як і моє життя без дітей. Я знову повернулася в хату і сісти за стіл, що залишився порожнім
Моя кухня пахла звичними різдвяними стравами. Під ялинкою знову стояли три подарункові коробки, але
-Я не хочу повертатись додому, я залишаюсь тут. Написала Люба з Італії. Я тримав у руках той лист і довго не міг зрозуміти, що з ним робити
Я часто згадую той день, коли Люба вирушила до Італії. Можливо, навіть більше, ніж
— Людмило Петрівно, ви знову за своє! Це ж не обов’язково, я не маю часу! Я й так усюди встигаю, але у вас одні вимоги, постійно щось не так.
Мене звати Людмила Петрівна, і я вже багато років господарюю в цьому домі. Моїх
– Я забороняю твоїй мамі більше приходити без попередження. — Як забороняєш? — здивувався Олександр. — Це моя мама, як ти можеш її так… заборонити? — Олександре, або вона, або я!
Якщо чесно, я ніколи не думала, що дійду до того, щоб заборонити своїй свекрусі
Ірина давно підозрювала, що щось не так у шлюбі Світлани, але Світлана ніколи не хотіла відкривати їй правду. Через багато років вона все ж наважилась сказати чисту правду
Вісімнадцять років — це багато, коли йдеться про життя, наповнене потаємними думками і таємницями.
Якщо чесно, мене вже нічого не дивує. Все почалося вчора ввечері, коли Микола вирішив «зробити сюрприз». Підозріло, але з радісною усмішкою на обличчі, він заявив.— Галино, не ти перша і не остання, у кого світло зникло
Мене звати Галина, я – невістка. А ще й та, яка, схоже, завжди потрапляє
Світлана глянула на портрет і застигла. Її обличчя набуло вигляду, наче вона побачила привида. – Це я? – протягнула вона. – Ти що, знущаєшся?
Одного разу ми сиділи з подругою у кав’ярні, обговорювали життя, коли вона раптом вирішила
-Мамо, він мені в дідусі годиться. -Він же старший за тебе в два рази, Оксано! І ще хоче жити з тобою? Це ж жарт якийсь. Ти зробила правильний вибір, доню, – відповіла вона, обіймаючи мене. Він має право на своє щастя, але ти теж маєш право на своє
Михайло у свої 68 років  виглядав значно молодше, завдяки своєму здоров’ю, догляду за собою
“Італієць,” – подумала Оля, – мабуть, багатий і буде добре платити за каву та водити по ресторанам мене. Справжнє “я” все ж показав Павло після знайомства, навіть не очікуючи, що це стане початком розриву
Оля приїхала в Італію з надією на краще життя, як і більшість українських жінок.

You cannot copy content of this page