Життя без прикрас. Наворожи мені подружко на картах щастя…

Моя бабуся вміла ворожити на картах, але робила це неохоче, ніколи не гадала рідним і близьким і вважала, що  не потрібно. Пояснювала вона це тим, що у долі в запасі кілька варіантів розвитку подій. Серед них є, як нейтральні варіанти, так і несприятливі і сприятливі. Якщо долі не дошкуляти, то може все обійтися без крутого повороту і неприємностей. Але якщо ж ворожка передбачить несприятливий розвиток подій, то так воно і буде.

По-перше, тому що за долею «підгледіли». А вона цього не любить. Втім, ніхто не любить.
А по-друге, людина, якій наворожили неприємності, буде мимоволі постійно про це думати і притягне  цю подію.

Добре, звичайно, якщо наворожили щось хороше і людина налаштується на світле майбутнє – велику любов, успіх, кар’єрне зростання і добробут.

Але потрапити на прийом до гарної ворожки, яка зуміє закласти добрий і щасливий сценарій не так-то просто.

Хоча одного разу мені самій випало виступити в ролі ворожки.

А діло  було так, я вирішила попрацювати влітку перед десятим класом і влаштувалася реєстратором. Була я тоді зовсім юною і палкою, гостро реагувала на будь-яку несправедливість.

У цьому закладі працювала дуже мила, симпатична, добра і розумна дівчина, яка була старша за мене на п’ять років. У дитинстві вона перенесла важке захворювання і отримала ускладнення, припадала на одну ногу. І ось в цій же установі працювали дві вреднющі «сороки», які буквально мордували цю дівчину.

У них у самих на любовному фронті були одні суцільні поразки, і вони зганяли свою злість на самій беззахистній  і слабкій особі.

Одного разу я застала цю дівчину ридаючою в туалеті. Я ледве витягла її звідти, привела в реєстратуру, де вже нікого не було, напоїла водою і стала розпитувати, що сталося. Вона мені відповіла, що сама прекрасно знає, що на ній ніхто і ніколи не одружиться, але навіщо ж постійно вони ятрять її рану.

І я сама не знаю, як у мене вирвалося: «Хочеш, я тобі поворожу?»

Вона запитала: «А ти вмієш?»

Брехати мені не хотілося, ворожити-то я абсолютно не вміла, тому невизначено протягнула: «Ну …»

Ймовірно, вона розцінила це, як «так» і, звичайно ж, захотіла.

Я побігла до нашої прибиральниці, яка завжди носила з собою карти і у вільний час розкладала пасьянс, взяла їх у неї і розклала на столі.

Природно, що на карти я не дивилася, так як в них не розбиралася, але почала розповідати, що ж чекає цю дівчину в майбутньому. Слова лилися у мене самі собою, уявлення не маю, звідки вони до мене приходили.

Я наворожила їй, що скоро з нею познайомится чудовий хлопець, який полюбить її  і буде все життя піклуватися про неї. Вона запитала: «А коли він з’явиться?»
Я відразу відповіла, -що протягом двох тижнів.
– І ми одружемось?
– Навесні наступного року.
– А діти у нас будуть?
– Двоє, хлопчик і дівчинка.
– А мама моя довго буде жити?
– Дочекаєтся правнуків.

Природно, вона пішла окрилена. А я залишилася сидіти очманіла. Сама не розуміла, як я могла все це наговорити. Але в той же час душа моя, як не дивно була спокійною.

Повернувшись додому, я все розповіла бабусі і запитала, що ж мені тепер робити.

Вона відповіла, – чекати.

Минуло трохи більше тижня, до мене прийшла ця дівчина і сказала, що познайомилася з приголомшливим хлопцем! Він і красивий і розумний і ввічливий.

– Як ти думаєш, запитала вона, – невже це він?
– Він, – твердо відповіла я.

Кожен день я бачила її  обличчя, що аж світилось від щастя.

Восени вирушила закінчувати десятий клас. Телефонів тоді не було не тільки стільникових, а й стаціонарні були у одиниць.

І ось, навесні ввечері лунає дзвінок у двері і бабуся каже, що мене питає якась дівчина з хлопцем. Це була вона! І її обранець. Вони одружуються!

Потім на моє питання , як  не вміючи ворожити я все так точно вгадала, бабуся пояснила мені, що я притягнула любов для цієї дівчини, накликала їй щастя, так як була переповнена співчуттям і бажанням допомогти їй, будь-що, за будь-яку ціну.

Історія ця поступово забулася.

Минуло понад тридцять з гаком років. Я ходила в ботанічному саду і раптом побачила пару – високий чоловік з сріблястими скронями і миловидна, трохи кульгаву, жінку. Я навіть не відразу зрозуміла, що до чого, як жінка схопила за руку чоловіка і обидва підійшли до мене. Тут-то я і впізнала ту милу дівчину.

Ми присіли на лавочку, і вона стала говорити мені, що вони з чоловіком все життя пам’ятали, що саме я передбачила їх зустріч і щасливе життя. Я пробувала відмовлятися, але куди там!

Через хвилину з кущів вискочили скуйовджені і радісні хлопчик і дівчинка і підбігли до нас.

– А це наші внуки, – сказала вона, – від сина і від дочки. І мама, слава богу, ще жива.

Ми проговорили більше години і розійшлись задоволені один одним.

Я потім довго думала, невже моя бабуся була права, і я зуміла притягнути щастя для хороших людей? До сих пір не знаходжу однозначної відповіді. У всякому разі, намагаюся не пророкувати. І якщо говорити щось про майбутнє, то тільки хороше і добре. Хто знає, раптом, доля або Всесвіт і справді уважно слухають наші пророцтва і побажання.

Читайте також: Серце не камінь. Маю трьох дітей і вони про мене геть забули…

Джерело. 

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram