Хрестики на чолі, вустах і гpyдях-як це робити і коли саме?

Треба не тільки розуміти, що цей жест означає, але й знати, як його правильно виконати і в який саме момент.

Жести, дії та слова, якими супроводжується Літургія Слова у церкві, мають допомагати нам усвідомлювати присутність Христа у проголошуваному Слові та сакраментальний характер цього проголошення. Сакраментальний — тобто такий, що дає нам досвід зустрічі з Ісусом, насправді живим і присутнім у літургії, за матеріалами видання CREDO

Три як Трійця

Уже саме число цілком промовисте. Три — відсилає нас, вочевидь, до Пресвятої Трійці. Слово, яке ми за мить почуємо, — це слово Бога, Єдиного у Трійці. Слово, яке вийшло від Отця і завдяки Святому Духові стало людиною, щоб ми могли його зрозуміти і прийняти.

Втілене Слово, Ісус Христос, дає нам у Євангелії життя, що є даром Отця. А до прийняття цього дару нас робить здатними Святий Дух.

Читайте також:Чи то нормально – хреститися в маршрутцi. Що про це каже Церква?

Знак хрещення

Знак хреста — це знак Христовий. Такий самий «хрестик», як ми малюємо пальцем на лобі, закреслив нам на чолі священик, а потім наші батьки у день хрещення. Це знак приналежності до Бога, буття Його дитиною.

Слухаючи Євангеліє, ми підтверджуємо і поновлюємо в собі автентичність учнів Христа. Хрестик, який ми собі креслимо, має нам про це нагадати.

Очищувальна купіль у Слова

Хрещення — це очищення від гріха. У цьому контексті згадуються слова, що їх Ісус сказав до учнів у Горниці: «Ви чисті через слово, що Я сказав до вас» (Йн 15, 3).

Що цікаво: прочитавши Євангеліє, священик (або диякон), цілуючи Євангеліарій, тихо каже: «Нехай слова Євангелія змиють наші гріхи». Слово, яке ми чуємо, очищує нас. Це не тільки інформація, воно має творчу міць — звершує в нас реальну переміну.

Благословення для тих, хто слухає

Знак хреста е також знак благословення. Накреслення його на чолі, вустах і серці означає, що Слово, яке я слухаю, освячує мене, робить благословенним. Це також заклик до віри у вислухане Слово, яке має міць учинити мене благословенним, тобто щасливим.

Це згідне з тим, що вигукнула свята Єлизавета до Марії: «Благословенна, яка увірувала, що сповниться слово, сказане від Господа!» (Лк 1, 45).

«Викарбуване» слово

Накреслення знаку хреста на своєму тілі великим пальцем, найсильнішим пальцем долоні, містить у собі образ тривалості цього знаку. Я позначаю себе цим хрестиком так, немовби «карбую» його на собі.

Слово Боже, яке я слухаю, залишає у мені тривкий слід. Почувши його, я вже не буду такий самий. Це знак, що те, що я почув, не так легко забувається.

Чоло, вуста, грyди — чому?

Тут знову маємо кілька відповідей. Чоло — це інтелектуальне життя. Вуста, якими приймаємо поживу, — це життя біологічне. Серце — то мій духовний центр, а також емоційне життя. Христове слово стосується не частини мене, шматочка з мого життя, а охоплює мене повністю. Той, Кого я приймаю в Слові, живить і насичує мій розум, тіло і дух.

Інше пояснення говорить про те, що цей потрійний знак хреста є декларацією прагнення зрозуміти послання Христа, рішуче і відважно визнавати його та вірно зберігати у своєму серці.

Натомість ще одне розуміння каже, що Євангеліє, яке я слухаю, має пронизувати, очищувати і формувати з цієї миті мої думки, слова та рішення.

Печать певності

Є ще одна — досить цікава — інтерпретація цього знаку. Вона походить від ствердження, що хрест це знак перемоги Христа над дuявoлом. Згідно з нею, знак хреста, накреслений на чолі, вустах і серці, має вберегти почуте мною Слово від того, щоб сaтaна його викрав, перед чим застерігає нас Ісус і притчі про сіяча (див. Мк 4, 15).

Знак хреста «запечатує» почуте і прийняте Слово, аби я його не втратив.

Як це робити і коли саме?

Варто робити цей жест із розумінням і старанністю. Не похапцем і абияк, але з розумінням, ба навіть із помазанням (так!). Бо ж Слово, яке я чую і розумію завдяки Святому Духові, помазує мене — повертає мені гідність дитини Божої та підкреслює це.

Тому — не обов’язково кистю, стиснутою в кулак, але відкритою долонею, повільно і виразно. Добре також спершу відповісти «Слава Тобі, Господи», а потім уже братися за накреслення «хрестиків», бо сам діалог перед Євангелієм має суттєве значення. На ньому також варто зосередитися і чітко його промовити, що може бути непростим, коли саме в цей момент робити «хрестика» на вустах.

І все це — для того, аби щоразу глибше та плідніше переживати факт, що Літургія Слова це не побожне читання, а розмова з самим Господом.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram