Мама якось сказала, що тато її зрадив з кращою подругою, а вона подала на розлучення. Його фото Галя бачила лише раз у житті – у формі моряка, з густим чорним волоссям, а на руці – великими літерами татуювання «Моя Галинка – моє життя». І ось вона стоїть на пляжі у черзі за пахлавою, а поряд сивий чоловік з таким же татуюванням

Зібравши діток, а в Галини було двоє синочків, спакувала невелику дорожню сумку і поїхала до моря. Людей стільки, що, здавалося, й яблуку ніде впасти на тому березі. А море Галю, яка бачила його вперше, воно і вразило, і причарувало! Тож хотілося плескатися і плескатися в його могутніх і водночас ніжних обіймах! Про дітей, які від щастя аж сяяли, нічого й говорити.

А вечорами вони разом гуляли узбережжям. Маленький Іванко шукав цікаві мушлі, а вони зі Степанком, якому було вже 12 років, мріяли. Він – про новий спортивний костюм, який побачив на своєму однолітку, коли вони їздили на екскурсію і який мама пообіцяла купити.

А вона – про жіноче щастя. Галя вийшла заміж на останньому курсі педагогічного інституту. Через дев’ять місяців на світ з’явився Степанко, а ще через декілька років – Іванко. Чоловік їздив на заробітки в Росію і там же й залишився.

Переказав тоді їм три тисячі доларів і написав смс-повідомлення, що зустрів жінку, яку любить і з якою буде жити, і щоб вона, Галя, його не шукала.

Галина працювала вчителем молодших класів в своєму селі. І після уроків бігла додому, бо ж чекало домашнє господарство. Вони з мамою тримали корову, кроликів, до півтори сотні курей. А ще – майже гектар поля.

Тож працювати було біля чого. І не раз, рубаючи дрова, навантажуючи на віз гній чи виконуючи якусь іншу чоловічу роботу, крадькома витирала сльози. От мали б чоловіка чи батька, то їм було б значно легше.

Проте й батька вона ніколи не бачила. Так сталося, що вони з матір’ю розлучилися, коли маленькій Галинці не було й року. Мама якось сказала, що він її зрадив з найкращою подругою, а вона подала на розлучення. Його фото Галя також бачила лише раз у житті – у формі моряка, з густим чорним волоссям, а на руці – великими літерами татуювання «МОЯ ГАЛИНКА – МОЄ ЖИТТЯ». Коли Галя, знайшовши це фото в одній із книг, принесла мамі, то вона його просто порвала і викинула в грубку.

– Більше ніколи його не згадуй, – сказала тоді дуже сердито. – Він не вартує цього.

Тож, гуляючи морем, Галя мріяла про те, як одного дня вона зустріне чоловіка, який кохатиме її, допомагатиме, дбатиме про неї та її діток. Натомість життя підготувало їй зовсім інший сюрприз.

– Мамо, купи пахлаву, – почав просити Іванко. – Ну мамо…

– Синку, тихо, – мовила вона. – Ти ж знаєш, що у нас зовсім мало грошей.

– Мамо, – клянчив малий. – Ну купи!

І Галя пішла по пахлаву. В черзі звернула увагу на літнього чоловіка, який стояв, тримаючи на руках симпатичну дівчинку віком приблизно, як її Іванко. А на його долоні – татуювання «МОЯ ГАЛИНКА – МОЄ ЖИТТЯ». Враз пригадала те фото і відчула, як шалено почало битися серце. Невже? Тим часом чоловік купив дівчинці морозиво.

– Вибачте, – Галя вхопила його за руку. – Ви…

– Слухаю вас, – чоловік здивовано подивився на неї, а тоді – на свою долоню, з якої Галя не зводила погляду. – У чому справа?

– Я… Ви, – Галина враз зніяковіла. – Вибачте, просто у мого батька було таке ж татуювання.

Тепер настав час знітитися чоловіку.

– Я також набив тату, коли в мене народилася донечка, – мовив він.

– То це ваша донька? – Галя кивнула на дівчинку, яку він ніс.

– Ні, – коротко відповів чоловік. – Доньку я востаннє бачив, коли їй було лише декілька місяців. Ходімо, поп’ємо лимонаду, і я розкажу цю сумну історію.

Він розповів, як познайомився з Ніною, а саме так звали маму Галі. Як вони одружилися, з яким нетерпінням чекали народження дитини. І як раділи, коли на світ з’явилася Галинка.

– На радощах я набив оце тату, – продовжував він. – Проте подруга Ніночки обмовила мене, наче я з нею спав і взагалі люблю її, а не Ніну. І дружина подала на розлучення. А тоді ще й виїхала з того райцентру, де ми жили. Ось так все і закінчилося. А чому вас зацікавило моє тату?

– У мого батька було таке ж, – тихо мовила Галя, яка вже зрозуміла, що перед нею – саме він. – Я бачила його фото – в формі моряка.

– Галю! – вражено мовив чоловік. – То це ти, Галинко? Донечко!

Він міцно обняв її, і якийсь час обоє плакали. Опісля довго-довго розмовляли, а коли стало вечоріти, Аркадій Геннадійович забрав Галю з дітьми до свого просторого будинку. Познайомив із дружиною, двома доньками і сином.

Розповів їм історію з татуюванням і знайомством із рідною донькою. Батькові рідні дуже добре прийняли Галю і її дітей – у неї навіть з’явилося враження, що усі вони – її рідня, з якою давно не бачилася.

Наступного тижня Аркадій Геннадійович показав доньці та онукам чимало цікавих місць південної України.

Коли ж прощалися, то нова родина наготувала їй чимало гостинців і подарунків.

– Донечко, який я щасливий, що ти знайшла мене, – мовив, витираючи сльози, чоловік. – Приїжджай до нас. Ти ж бачиш, що і моя дружина, і мої діти, а твої сестри і брат по батькові, щиро раді вас бачити. Про себе взагалі мовчу – я й не сподівався тебе побачити.

– Татко! – прошепотіла Галя. – Як добре, що ти є!

За матеріалами t1, фото ілюстративне з вільних джерел