Моєму поки ще не народженому синові

«Моє сонечко» – напевно, саме так буду шепотіти, дивлячись на тебе сплячого в ліжечку. Виснажена постійним доглядом, сірою буденністю, одноманітністю днів, але без міри щаслива від того, що матиму такий скарб. Так обов’язково буде, адже я цього хочу.

Носитиму 9 місяців під серцем, а одного дня відчую, як ти повертаєшся чи штовхаєш ручкою у живіт, ніби хочеш передати привіт. І так буду радіти з цього, розповідати про таку важливу подію в нашому житті.

Ми з твоїм татом навіть визначились з ім’ям. Воно не може не сподобатися, бо ж так гарно звучить у поєднанні з майбутнім прізвищем та по батькові. Хоча ти ще не народився та й не скоро з’явишся на світ, ми вже з нетерпінням на тебе чекаємо. Татусь дуже любить обіймати мене за животик так, ніби ти вже там живеш. Обожнюю такі моменти.

Ще стільки доведеться пережити перед тим, коли лікарі з усмішками на обличчях скажуть: «У вас буде крихітка!». Твій батько обіцяв, що все буде добре. Я йому вірю.

Ми так про тебе мріємо, що просто не матимеш права не порадувати своєю появою на світ. Не бійся, з таким татом, як у нас, нічого не страшно. Та що там казати – він найкращий. Я безмежно його кохаю. І ти любитимеш, впевнена, бо він пригорне до нас цілий світ.

Навіть не думаю про те, що будеш слухняним хлопчиком, бо «хуліганські» гени не один раз дадуть про себе знати. Ще домовилися, що твоя перша фотосесія буде не в пологовому будинку, як в інших хлопчиків і дівчаток, а ще тоді, коли будеш у моєму животику. Так цього хочу.

Хотіла б про дещо попросити: будь-ласочка, зроби так, щоб тобі не кортіло копченого оселедця з малинкою о третій годині ночі, бо тато буде від цього не в захваті. Давай його побережемо, домовилися?

Ти матимеш людей, які виконуватимуть будь-яку забаганку: чи то купівля класної іграшки, чи купа цукерків перед обідом, загалом, у цих «чарівних» людей зможеш просити будь-що. А називатимеш їх бабусями та дідусями. Саме їм зможеш пожалітися на мене із татком, а вони у свою чергу сваритимуть нас так, як і ми тебе. Отже, буде не так образливо. От тільки про це можеш одразу забути. Бо жалітися на нас не можна. Ні-ні, ні в якому разі.

Ще стільки всілякого розповімо, стільки радості нам подаруєш. Але будь ласка, не змушуй мене плакати. Твій тато не дозволяє нікому цього робити.

Ірина ПАЛАМАРЧУК

Читайте також:Життя зламала зустріч із колишньою дружиною чоловіка

За матеріалами видання: “Студентська територія

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram